Гуржій А.М., Жук Ю.О., Волинський В.П. Засоби навчання: навчальний посібник. – К., ІЗМН, 1997. – 208 с.

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.. 2

1. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ. 2

1.1.     Інформаційний фонд ТЗН.. 2

1.2. Апаратне зебезпечення та технічне обладнання. 3

1.3. Класифікація ТЗН.. 4

1.4. Ефективність використання ТЗН. 6

1.5. Забезпеченість ТЗН закладів освіти. 7

2.    ФУНКЦІЇ  ТЗН В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. 9

2.1.     Дидактичні можливості ТЗН.. 9

2.2.     Інформаційно-пізнавальна функція ТЗН. 9

2.3.     Управління з допомогою ТЗН.. 14

2.4.     Дидактична  функція ТЗН.. 16

3. МЕТОДИКО-ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТЗН.. 25

3.1.  Психолого-педагогічні передумови застосування ТЗН. 25

3.2. Система побудови методики використання ТЗН.. 26

3.3. Підбір комплексу ТЗН для виконання дидактичних завдань уроку. 27

4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ   29

4.1. Вибір приміщення для навчального кабінету. 30

4.2. Освітлення приміщення навчального кабінету. 33

4.3. Підбір апаратури технічних засобів навчання кабінету. 33

4.4. Розміщення апаратури та інформаційних фондів ТЗН у кабінеті 35

4.5. Форми застосування технічних засобів навчання. 38

5. ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ НА БАЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.. 42

5.1. Навчальні комп'ютерні мережі 42

5.2. Телекомунікаційні мережі 43

5.3. Засоби мультимедіа. 44

5.4. Застосування СD-RОМ... 44

5.5. Віртуальна реальність. 44

5.6. Прикладні пакети програм та штучний інтелект. 44

6. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА.. 46

7. ШКІЛЬНО-ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ.. 56

8. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ У НАВАЛЬНОМУ КАБІНЕТІ. 61

Література


 

ПЕРЕДМОВА

Cучасний етап розвитку освітньої системи в Україні характеризується широким використанням нових технологій навчання, що базуються на використанні нетрадиційних методів та засобів навчання. Ефективність впровадження нових розробок, інтенсифікація навчального процесу, активізація діяльності учнів в значній мірі залежить від оволодіння учителями навичками роботи з технічними засобами навчання, умінні визначити місце цих засобів на уроці, уміння досягати з їх допомогою дидактичної, розвиваючої та пізнавальної мети процесу навчання.

 

1. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Основна мета застосування технічних засобів навчання (ТЗН) - більш повна прак­тич­на реалізація основих дидактичних принципів навчання, інтенсифікація та раціоналізація діяль­ності вчителя і учнів. Досягти цієї мети можна на основі чіткого визначення змісту сис­те­ми ТЗН, їх інформаційних функцій, ролі та призначення, побудови ефективних технологій та методик використанням ТЗН у комплексі з іншими засобами навчання.

 Застосування ТЗН, як правило, пов'язане з засобами, на яких фотографічним, магніт­ним і іншим способами зафіксована навчальна інформація, а також апаратури і технічних при­с­тосувань, що виконують функції апаратного розкодування інформації та передачі її учням. Тому система ТЗН умовно складається з двох частин. Перша - інформаційний фонд, до якого включаються засоби, що є носіями закодованої інформації. Друга – апаратне забезпечення (проекційна, звуковідтворююча, теле­візійна, комп'ютерна апаратура) та тех­нічні пристрої, які необхідно використовувати для розкодування навчальної інформації, зафіксованої у засобах інформаційного фонду і передачі її учням.

1.1.Інформаційний фонд ТЗН

До інформаційного фонду ТЗН відносяться: звукові, екранні, екранно-звукові (ауди­тив­ні, візуальні, аудіовізуальні) засоби. Саме такі назви у найбільшій мірі розкривають загальні форми передачі навчальної інформації учням, а також вид апаратури, технічні при­сто­сування, що необхідні для їх використання у процесі навчання.

До звукових засобів навчання відносяться фонозаписи навчальної інформації, виконані механічним, магнітним, оптичним способами на платівках, магнітній стрічці, а також радіо­передачі прямої трансляції на урок, чи у позаурочний час.

Екранні засоби навчання  - це діапозитиви, діафільми, епіпроекції, транспаранти до графопроектора, кінокільцівки, неозвучені кінофрагменти та відеозаписи, носії інформації для комп'ютерної техніки, на яких зафіксовані зображення об'єктивно існуючих явищ та процесів або їх моделей, малюнків, схем, графіків, друкованих або рукописних текстів. За своїми специфічними особливостями екранні засоби можна поділити на статичні екранні засоби  і динамічні екранні засоби  навчання.

Статичні екранні засоби навчання. Діапозитиви - це окремі кадри фотоплівки, на яких зафіксована навчальна інформація. (Наприклад, явищ і процесів, малюнків, руко­писних, друкованих текстів, графіків, діаграм, таблиць тощо.) Такі діапозитиви можуть бути монохромними або кольоровими. Демонстрація здійснюється за допомогою діапроекторів.

Транспаранти (до графопроектора) - це окремі кадри (в більшості розмірами 250х250 мм), на яких навчальна інформація зафіксована фотографічним або іншим способом на прозорій плівці. Демонструються транспаранти за допомогою графопроекторів. На відміну від діапозитивів для унаочнення складного явища чи процесу можна виготовити декілька траспарантів, що дає можливість при накладанні один на одного показати динаміку побудови об'єкту вивчення.

Епіпроекції - це окремі кадри з непрозорою основою (в більшості розмірами 140х140 мм), на яких зафіксована навчальна інформація демонструються  епіпроекції спеціальним  про­екційним  приладом "Епіпроектор". За його допомогою можна показати на екрані зобра­ження окремих малюнків, друкованих текстів з книжок та журналів, рукописів з учнівських зошитів тощо. Епіпроекції можуть використовуватись і за допомогою сучасних комплексів телевізійної апаратури.

Діафільми - це сукупність кадрів, змонтованих у певній послі­довності на одній плівці. На них фотографічним способом зафіксовано  зображення об'єктів вивчення, яке необхідне, на думку автора діафільму, для пояснення вчителем окремої теми чи розділу програми, що вивчається на протязі одного або кількох занять.

Динамічні екранні засоби навчання. Неозвучені кінофрагменти, відеозаписи - це сукупність певної кількості кадрів, змонтованих на одній кіноплівці, відеокасеті. Демо­нстра­ція таких кіноплівок за допомогою кінопроектора, відеопроектора, відеомагнітофона дає змогу одержати на екані конкретне чи опосередковане динамічне зображення явищ і про­цесів, що вивчаються.

Кінокільцівки - це певна частина одного кінофрагмента, у кадрах якого зафіксовано зображення послідовних фаз, як правило, одного циклічного процесу або явища. Кіно­кіль­цівку можна безперервно демонструвати багато разів для показу і пояснення закономірностей перебігу процеса чи явища, які вивчаються, так як кіноплівка склеєна в кільце.

Екранно-звуковими засобами навчання  є кінофільми та кінофрагменти, дискети для комп'ютерної техніки, телепередачі та відеозаписи. Навчальні кінофільми можуть складатися з однієї або декількох частин, що розраховані на унаочнення і пояснення цілої теми, яка вивчається на протязі одного, або кількох занять.

Озвучені кінофрагменти - це окремі логічно закінчені частини кінофільмів, які розраховані на унаочнення та пояснення окремого питання, яке вивчається на занятті. Як і кінофільми, вони можуть бути кольоровими або монохромними. Для демонстрації кінофрагментів, кінофільмів, кінокільцівок використовується кінопроектор.

Дискети, компакт-диски – засоби, на яких може бути зафіксована звукова, наочна, наочно-звукова навчальна інформація про явища та процеси, що вивчаються, демонстрація яких здійснюється при використанні комп’ютерної техніки.

Телевізійні передачі. За інформаційними можливостями це аналогічні до кіно­фраг­ментів, кінофільмів екранно-звукові засоби навчання, що створюються на замовлення Міні­с­терства освіти і демонструються на екранах телевізорів за наперед визначеним розкладом їх використання.

Відеозаписи - це записані на магнітну стрічку відеокасети, навчальні телепередачі або окремі відеофрагменти. Такі відеокасети - із відеозаписами надсилаються у магазини для продажу школам. Відеозаписи можуть створюватись і вчителями шкіл самостійно, за допомогою відеомагнітофона та теле- (відео-) камери.

1.2. Апаратне зебезпечення та технічне обладнання

Проекційна  апаратура - діапроектори,  графопроектори, епіпроектори, які при­зна­чені для демонстрації на екран зображень малюнків, схем, надписів, тощо, зафіксованих у кадрах діафільмів, діапозитивів, транспарантів, епіпроекцій.

Звуковідтворююча апаратура - це магнітофони, електропро­гравачі, які призначені для відтворення звукової фонограми, записаній на магнітній стрічці або на платівці.

Телевізійна апаратура - це телевізори, відеопроектори, відеомагнітофони, відео­камери, відеоплеєри.

Комплекс проекційної та звуковідтворюючої апаратури - це кінопроектори для демонстрації кінокільцівок, кінофрагментів, кінофіль­мів, озвучених чи не озвучених.

Комплекс технічних пристосувань та пристроїв - це екрани для проекції зображень, прилади для дистанційного включення апаратури ТЗН, механізми для затемнення навчаль­но­го приміщення, включення (виключення) освітлення.

Комплекс комп'ютерної техніки – це сукупність засобів комп’ютерної техніки та спряжених із нею технічних пристроїв для відтворення звукової, наочної, наочно-звукової навчальної інформаціі, яка зберігається на магнітних носіях та компакт-дисках. Відтворення може бути звуковим, екранним, у вигляді твердих копій.

Проведений аналіз складових елементів комплексу ТЗН, які можуть вико­рис­тову­ватися у процесі навчання показує, що до нього входять принципово різні за призначенням, формою та специфікою передачі учням закладеної у них навчальної інформації. Тому для зручності аналізу дидактичних можливостей ТЗН їх необхідно класифікувати.

1.3. Класифікація ТЗН

Сьогодні   у   педагогічній   літературі   не   існує   єдиної загальноприйнятої класи­фі­ка­ції ТЗН. Це пояснюється перш за все, складністю завдання та застосування різних підходів до класифікації, які відрізняються між собою змістом принципів, покладених в основу класифікації.

Наприклад:

-          за характером повідомлення навчальної інформації;

-          за призначенням;

-          за навчальними предметами;

-          за характером побудови змісту інформаційного фонду.

Аналізуючи різні підходи до класифікації [21; 69; 71; 85 і ін], можна відзначити, що до основних ознак відносяться наявність чи відсутність у ТЗН можливостей:

-          виконувати інформаційні функції подачі навчальної інформації, необхідної для формування в учнів знань,   умінь та навичок та застосовування їх у практичній діяльності;

-          виконувати організаційно-технічні функції для розкодування інформації, закла­деної у інформаційному фонді і передачі її учням;

-          використовувати різні форми передачі навчальної інформації учням, зокрема, статичність і динамічність показу наочності;

-          застосування з дидактичним призначенням ілюстрації до пояснень вчителя або як автономне (самостійне) джерело навчальної інфрмації.

На нашу думку, класифікацію ТЗН доцільно зробити у вигляді схеми, яка враховує інформаційні і організаційно-технічні можливості кожного елементу комлексу ТЗН, форму і специфіку подачі за їх допомогою навчальної інформації. Дидактичну роль і призначення не слід враховувати при побудові класифікаційної схеми, оскільки вони у більшості випадків визначаються вчителем, як суб'єктом на основі аналізу змісту навчальної інформації, інформаційного фонду та технічних можливостей ТЗН, а також завдань кожного начального заняття або окремого його етапу.

Класифікаційну схему ТЗН можна представити у вигляді по­казаному на мал. 1.


ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФОНД

АПАРАТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

СПОСІБ ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Діапозитиви

Діапроектор

Наочна, семантична

Діафільми

Діапроектор універсальний

Транспаранти

Графопроектор

Епіоб’єкти

Епіпроектор

Механічні фонозаписи

Електрофон

Звукова

Магнітні фонозаписи

Магнітофон

Радіопередачі

Радіоприймач, радіовузол

Кінокільцівки

Кінопроектор, кіноустановка

 

Наочна,

Семантична,

звукова.

Кінофільми

Кінофрагменти

Телепередачі

Телевізор

Відеозаписи

Відеомагнітофон,  відеопроектор

Дискети, компакт-диски

Комп’ютерна техніка

Мал. 1. Класифікаційна схема ТЗН

Точне визначення кожного елементу комплексу ТЗН, це перший крок до оптимізації процесу побудови ефективної методики їх використання на заняттях. Саме класифікація дає вчителю важливу інформацію про форми подачі навчальної інформації, їх співвідношення, що допоможе вчителю визначити комплекс необхідних методів та прийомів організації пізнава4льної діяльності учнів на заняттях, для одержання очікуваних педагогіних наслідків.

Апаратура статичної проекції

Статичні засоби навчання - це система засобів, в якій носіями інформації служать діафільми,  епіфільми, кодограми, мікрофільми. Пристрої для демонстрації таких засобів дістали назву апаратури статичної проекції, оскільки  вони створюють на екрані нерухомі зображення проектованих об'єктів.  Існує два види проекції:  епіпроекція та діапроекція.  Епіпроекція  -  це одержання на екрані збільшеного зображеня об'єктів, виконаних на непрозорій основі. Діапроекція - це формування на екрані збільшених зображень, одержаних з прозорих чи напівпрозорих основах. Прилади для одержання відповідних видів проекції називають  епіпроекторами  та діапроекторами.  До проекторів відносять апарати, які призначені для використаня носіїв інформації лише одного виду (кадропроектори для діапозитивів, фільмоскопи - для діафільмів) та кількох видів  (універсальні  діапроектори, епідіаскопи).

Освітлювально-проекційна система сучасних проекторів склада­є­ть­ся­  з: 

джерела  світла  (проекційної лампи);

рефлектора (сферичного дзеркала);

конденсора (система лінз в металевій оправі);

теплового фільтра

проекційного обєктива.

Всі сучасні проектори живляться від мережі напругою 220 В. Тому  використовувати  їх  в  навчально-виховному процесі може лише учитель чи лаборант. Проекційні лампи, встановлені в них, створюють світловий потік,  достатній для використання їх в затемнених чи напівзатемнених приміщеннях.

2Кодоскоп призначений для демострування стандартних транспорантів (150х150мм) або малюнків, та інших зображень на прозорому виконаних матеріалі. Кодоскоп (графопроектор) призначений для використання у навчальному закладі замість класної дошки. Носіями інформації для кодоскопів можуть бути великогабаритні плівкові чи скляні діапозитиви чи транспоранти. Зовнішній вигляд кодоскопа подано на малюнку 2.

            Елементи прекційно-освітлювальної системи кодоскопа (рефл­ек­то­р, конденсор і плоке дзеркало), а також вентилятор  для охолодження проекційної лампи розташовані у металевому  корпусі 1. Проекційний об'єктив 3 закріплено на стальному  кронштейні 2 над скляним педметним столиком 6. Наведення зображення на чіткість виконується за допомогою гвинта 4.  Вмикається кодоскоп двома вимикачами 5: спочатку вмикаєтся вентилятор, потім освітлювальна лампа. Якщо вентилятор не увімкнений, лампа світитись не буде.

За допомогою графо­про­ек­то­ра можна демострувати різні досліди, які виконуються в прозорому посуді чи з допомогою прозорих приладів. Навчальні посібники для кодоскопа можуть бути виконанні серійно і проектуватися послідовно, чим досягається в апаратурі статичної проекції деяка динаміка, імітація руху. За допомогою графопроектрора педагог може продемострувати сам процес пошуку закономірності. Пропонуючи закінчений фрагмент або  матеріал  для  висновку учням , учитель,  накладаючи транспоранти, поетапно може розкрити хід думок у пошук правильного розвязку задачі тощо. Доцільно використовувати класну оптичну дошку у комп'ютерних класах, щоб уникнути забруднення апаратури пилом.

В школах використовують кодоскопи "ППЛ","Lech","Лектор-2000". Встано­вле­ні лампи, створюють світловий потік потужністю до 2000 лм достатні для формування зображення до 2,8х2,8 м2 в затамнених приміщеннях для аудиторії до 250 чоловік.

Епіпроектор призначений  для  проектування на екран плоских непрозорих плоских зображень (малюнків, схем, фотографій тощо), а також дрібних непрозорих обємних обєктів(кристалів, шкал, пристроїв, тощо). Схему утворення зображення подано на малюнку 3.

В багатьох навчальних закладах зустрічається ще епідіапроектор старого виробництва "ЕПД-1". Це – комбінований проекційний апарат, який може працювати в режимі  діапроекції і епіпроекції.

В цих апаратах передбачено  можливість проекції діапозитивів розміром 50х50 мм, 45х60 мм, 85х85 мм та плоских непрозорих об'єктів (розміром до 140х140 мм). Максимальне зображення створюване епіпроекторами не перевищує 1,5х1,5 м2.

Для роботи  у  режимі  епіпроекції рукоятку перемикача видів проекції повертають за годинниковою стрілкою (при цьому рефлектор займе положення,  яке позначено суцільною лінією). У цьому режимі вектор світлового потоку спрямовано на предметний  столик  1, на якому розміщується об'єкт проекції і,   відбившись від нього, потрапляє  на  плоске  дзеркало 2,  що  срямовує його на проекційний об'єктив 3 і далі на екран. Щоб збільшити освітленість предметного столика, у корпусі приладу є три плоских дзеркала. Для того, щоб покласти на предметний столик 1 об'єкт проекції, треба натиснути на його важелі вниз. Завдяки пружинам об'єкт проекції, покладений на предметний столик, займе робоче положення.

Вмикання проекційної лампи здійснюїться вимикачем,  розташованим на передній стінці корпусу.  Чіткості зображення  досягають переміщенням об'єктива 8.

У режимі  проекції світловий потік дуже малий, тому аппарат можна використовувати в повністю затемненому приміщенні для невеликої групи глядачів (10-15 осіб). Найбільшої освітленості екрана досягають, якщо всановити прилад на відстані 3,5 м від нього.

Якщо демонстрація буде здійснюватись в режимі діапроекції, то необхідно повернути рукоятку перемикача видів проекції проти  годинникової стрілки, рефлектор 5 при цьому займе положення, яке на мал.3. позначено пунктиром. При цьому світловий потік, утворений

джерелом  світла  4,  буде спрямовано через конденсор 6 на об'єкт проекції (прозорий), розташований в отворі і рамці для діапозитивів 7,  проекційний об'єктив 8 і далі на екран. Рамку 7 пересувають в той або інший бік і встановлючи  в її пази діапозитиви.

Особливістю епіпроектора  ЕП-1 є те,  що в ньому застосовано потужну галогенну лапму. Світлова потужність приладу  дає  змогу використовувати його навіть при неповному затемненні приміщення.

 

1.4. Ефективність використання ТЗН.

Аналіз практики застосування ТЗН показує, що наявність у закладах освіти апарату­ри, технічних пристосувань для викорис­тання інформаційних фондів, звукових, екранних, екранно-звукових засобів навчання, не завжди супроводжується помітним підвищенням якості знань учнів, рівня сформованості умінь та навичок їх застосувати у практичній діяль­но­сті. Мають місце непоодинокі випадки організаційно і методично непродуманого викорис­тання кінофільмів, навчальних телепередач, кінофрагментів, кінокільцівок, фоноза­писів. Про­ведені спеціальні дослідження показують, що після застосування зазначених видів ТЗН, якість знань учнів за кількістю повних і правильних відповідей на запитання становить у середньому: для кінофільмів та фрагментів - 40-60%, навчальних телепередач - 35-45%, відеозаписів - 60-70%, статичних екранних засобів - 50-60%. При цьому після уроків у бага­тьох випадках в учнів спостерігаються процеси зниження повноцінності окремих фізіо­логічних функцій організму, що негативно позначається на проведенні наступних занять. Це: гостроти зору на 20-30%, лабільності нервових процесів у корі головного мозку на 15-25%, швидкості виконання розрахункових дій на 15-25%, збільшення латентного періоду реакції на світлові та зорові подразники на 15-25%. [17; 18; 22].

Причин малоефективного використання ТЗН багато. Назвемо, на нашу думку, основні з них. Перша група причин - це застосування проекційної апаратури з низькими світловими потоками та необхідність практично повного затемнення навчального кабінету, що погіршує вентиляцію і мікроклімат приміщення. Перегляд навчальних телепередач, відеозаписів за допомогою телевізорів з  розмірами екрану менше 54 см по діагоналі. Прослуховування фоно­записів без виносних гучномовців, внаслідок чого створюються ситуації, коли учні на перших партах знаходяться у зоні підвищеного рівня звукового тиску.

1.5. Забезпеченість ТЗН закладів освіти.

Сьогодні перелік апаратури ТЗН, яка використовується у закладах освіти, складає приблизно 35 назв [21; 51; 69; 71; 110; 111; 113 і ін.]. Проте аналіз технічних   можливостей,   наприклад, діапроекторів, свідчить, що вони в основному з ручним управлінням, низьким світловим потоком, який навіть при повному затемненні приміщення може забезпечити яскравість екрану лише у межах 10-25 ніт (норма становить не менше 35 ніт). Розміщувати такі діапроектори для одержання зображення площею не менше 2 м2 можна на відстані 4-6 м від екрану. Тобто посередині навчального кабінету, аудиторії, що не відповідає правилам техніки безпеки. У окремих діапроекторів застосовуються малоефективні  енергоємні про­ек­цій­ні лампи, що призводить до їх швидкого   перегріву,   споживання значної кількості елек­тро­енергії. Виняток становлять діапроектори "ЛЕТІ-66", "Альфа - 35-50", "Лектор-600", але і вони мають  певні недоліки, не є універсальними. За допомогою "ЛЕТІ-66", "Лектор-600" можна  демонструвати лише діафільми (діапозитиви із складною приставкою),  а діа­про­ек­тор "Альфа - 35-50" розрахований на демонстрацію лише діапозитивів. Крім того, ці і інші діа­проектори такого класу виготовляються за межами України, а значить масова поставка у заклади освіти потребує великих коштів. Дещо краща справа з кінопроекційною апаратурою. На Україні вже  давно було налагоджено випуск кінопересувок типу "Україна", "Радуга". Тех­нічні можливості останніх моделей "Україна-7", "Радуга-2М" мають певні переваги перед попередніми. Зокрема, викорис­товуються економічні з підвищеним світловим   потоком   галогенні проекційні лампи. Оптичні дані об'єктивів дозволяють розміщувати їх біля задньої стінки навчального кабінету, не перекриваючи проходи між партами.

Кінопересувка "Радуга-2М" має внутрішній і виносний динаміки, пульт дистан­цій­ного керування. Вона може бути легко перенесена у інший навчальний кабінет. Крім того, максимально спрощена система включення кінопроектора. Для цього необхідно лише увімк­ну­ти один електричний кабель і за допомогою кнопочного пульта здійснювати демонстрацію   кінофільмів. У повністю затемненому   приміщенні світловий потік і оптична система кіно­пересувки дозволяють одержати розміри зображення на екрані площею більше 2 м2 при забезпеченні яскравості у центрі екрану не менше 35 ніт.

Кіноустановка "Україна-7" теж  дозволяє одержувати зобра­ження площею більше 2 м2 яскравістю у центрі екрану не менше  35 ніт, при розміщенні її біля задньої стінки нав­ча­ль­ного кабінету. Але технічні дані кіноустановки значно відрізняються віл "Радуга-2М", що у окремих випадках може позитивно і негативно впливати на   її використання в умових школи.

До позитивних факторів слід віднести наявність автономного у роботі універсального підсилювача звукових коливань, який можна використовувати для підсилювання звукових сигналів, одержанних з мікрофона, магнітофона, електоропрогравача. Велика вихідна потуж­ність  звукових сигналів на два гучномовці. Проте "Україна-7" і кінопе­ресувка "Радуга-2М" мають і ряд конструктивних особливостей, які створюють для вчителів певні незручності у їх використанні. Це перш за все складність зарядки кіноплівки. Неможливість зупинити рух кіноплівки, без її пошкодження, для тривалого розгляду (2-3 хв.) окремого кадру (при­йом "стоп-кадр"). Крім того, кіноустановка "Україна-7" має велику вагу і складається з чоти­рьох окремих блоків, з'єднанних п'ятьма  електричними кабелями, що  значно  ускладнює  про­цес перенесення її у інші навчальні кабінети та підготовку до роботи. У кіноустановці "Україна-7" відсутній дистанційний пульт керування.

Для створення  можливостей демонстрації екранних, екранно-звукових засобів у неза­темненному приміщенні, у окремих школах застосовуються екрани на просвіт. Чи доцільно їх використовувати?

Ця проблема вирішується неоднозначне. З однієї сторони екрани на просвіт харак­те­ри­зуються великою яскравістю при куті спостереження 90е до площини екрану, що дає мож­ли­вість здійснювати перегляд зображення при незатемненному приміщенні. З другої сто­ро­ни, облад­нання денних екранів потребує додаткових площ для розміщення проекційної апаратури, дзеркал. Як правило, з цією метою викорис­товується препараторське приміщення навчального кабінету. Це створює певні незручності для підготовки та проведення лабора­то­р­них дослідів. Крім того, денні екрани навчальних кабінетів мають невеликі розміри 1-1,2 м2 і характерізуються різким спадом рівня яскравості екрану при зменшенні кута спо­сте­ре­жен­ня. Для всіх учнів навчального кабінету кут спостереження коливається у межах 45-90°, а при зменшенні цього кута лише до 80° яскравість знижується у 2 рази.

Співставляючи вищенаведені особливості  використання денних екранів, слід від­зна­чати, що невеликий оптимальний розмір кута розгляду зображення, невисокий коефіцієнт пропускання світла (0,6), невелика площа екрану на просвіт, необхідність використання додаткових площ, зводять нанівець переваги перегляду зображень у незатемнен­ному при­міщенні. Не досить технічно досконала і телевізійна апаратура ТЗН. Телевізори мають в основ­ному малі розміри екрану, відсутні виносні гучномовці. Усе це не створює сприят­ливих умов для якісного сприймання телевізійної інформації усіма учнями, особливо тим, які розміщені на останніх партах навчального кабінету, аудіторії.

Для систематичного використання навчальних телепередач, відеозаписів бажано мати відеомагнітофони, відеоплеєри, відеокамери. Проте сьогодні спеціально розробленої для закладів освіти відеотехніки немає.

Зниження ефективності застосування ТЗН  може виникати  у наслідок: недостатньої кількості копій інформаційного фонду (кінофільмів, кінофрагментів,  кінокільцівок,   дискет, відео­записів телепередач, діафільмів, діапозитивів, транспарантів) для закладів освіти. Є окремі цілі розділи навчальних програм, які не забезпечені відповідним інформаційним фон­дом кінофільмів, кіно-фрагментів, телепередач, відеозаписів, спеціально виготовлених серій транспорантів, дискет для комп'ютерної техніки.

Ускладнюється процес використання інформаціного фонду і наявністю великої кіль­ко­с­ті морально застарілих та технічно зношених ТЗН. Так, дані вибіркового аналізу "звуко­тек", "діатек" шкіл та районних фільмотек показують, що ще сьогодні є до 80%  кінофільмів, кіно-фрагментів, діафільмів, діапозитивів, які були випущені у 1970-1985 роках (макси­ма­ль­но допустимі строки їх використання до 8-10 років). Зміст багатьох діафільмів, діапозитивів, кінофільмів не відповідає сьогоднішнім завданням освіти. Ефективне використання ТЗН, як правило, можливе тоді, коли вчитель, добре ознайомлений із змістом інформаційного фонду, знає комплекс методів та прийомів, які необхідні для правильної, науково обгрунтованої організації пізнавальної діяльності учнів при застосуванні кожного виду ТЗН. Для якісного виконання цього завдання бажано мати достатню кількість анотованих каталогів ТЗН, реко­мендацій, методичних посібників для їх використання. Сьогодні це питання практично не вирішено. Останні видання Міністерством освіти анотованих каталогів, методичних посіб­ників були у 1971-1977 роках.

Отже, проведений аналіз стану використання і забезпечення середніх закладів освіти ТЗН показує, що для підвищення ефек­тивності їх застосування необхідно:

по-перше, науково обгрунтовано визначити дидактичні можливості ТЗН, зокрема їх інформаційні функції, роль та призначення у навчальному процесі;

по-друге, з'ясувати зміст методики застосування ТЗН для різних типів і форм проведення уроків;

по-третє, розробити гігієнічні-ергономічні та організаційно-педагогічні умови (вимоги) для наукової організації праці вчителя і навчальної діяльності учнів на уроках з використанням ТЗН.

 

1.      ФУНКЦІЇ  ТЗН В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.

1.1.Дидактичні можливості ТЗН

Аналіз змісту поняття ТЗН показує,   що у процесі навчання апаратне забезпечення ТЗН виконує суто технічні функції для розкодування та передачі інформації учням. Тому визначення інформаційних функцій, дидактичних ролі та призначення ТЗН, методики їх використання, бажано розглядати у контексті інформаційного фонду ТЗН.

У системі "вчитель-учні" за допомогою ТЗН, як правило, подається навчальна інформація для пояснення об'єктів, явищ і процесів,  що вивчаються,  загальні  та  специфічні  методи, прийоми пізнання об'єктивної дійсності. Крім того, інформація для керівництва роботою учнів, активізації і спрямування пізнавальної діяльності. Наявність різної за дидактичним призначенням інформації дає підстави вважати, що ТЗН можуть виконувати дві загальні інформаційні функції. А саме, перша - "інформаційно-пізнавальна", завдяки якій учні одержують частину або повний обсяг інформації про зміст навчального матеріалу одного чи декількох уроків,  друга - "інформаційно-керівна", завдя­ки якій учні одержують інформацію, що активізує і спрямовує їх пізна­вальну діяльність учнів.

Чітке визначення змісту інформаційних функцій для кожного окремого елемента комплексу інформаційного фонду ТЗН, дидактичної ролі (вагомості) у організації навчальної діяльності учнів є однією із важливих передумов побудови ефективної методики їх застосування, неурахування  якої призводить до переоцінки (універсалізації) або недооцінки дидактичних можливостей ТЗН. У першому випадку це так звані "кіноуроки", "радіоуроки", коли ТЗН використовуються не для проведення уроку, а навпаки, урок проводиться для застосування ТЗН. У другому випадку,  вчитель використовує на уроці ТЗН, а потім ще додатково тривалий час пояснює та роз'яснює вже відомий учням навчальний матеріал. Перший і другий варіанти застосування ТЗН типові явища для вчителів закладів освіти. Проте їх наслідки практично завжди однозначні - поверховість у знаннях учнів, низька активність пізнавальної діяльності, зниження розумової працездатності на кінець уроку і вихідного рівня на наступних уроках.

1.2.Інформаційно-пізнавальна функція ТЗН.

При використанні ТЗН учням подається різноманітна за змістом навчальна інформація про об'єкти, явища та процеси, взаємозв'язки між ними. При цьому сприймання та усвідомлення її здійснюється під час функціонування таких основних ланок процесу навчання:

-          подача, пояснення учням нового навчального матеріалу:

-          повторення, узагальнення і систематизації знань;

-          формування та удосконалення умінь і навичок застосовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Саме тому, інформаційні функції доцільно розглядати як можли­вості ТЗН для удосконалення форм і способів подачі інформації, підвищення ефективності   функціонування вищеназваних основних ланок навчального процесу у закладах освіти.

Як відомо, при застосуванні різних видів ТЗН використовуються три основні форми передачі навчальної інформації: перша - звукова (музика, звукові сигнали, словесні пояснення); друга - наочна (конкретні або опосередковані зображення, образи явищ, об'єктів, процесів, що вивчаються); третя - семантична (друкований текст, надписи тощо).

Для звукових засобів основною формою є звукова, для екран­них, екранно-звукових - наочна, семантична, та звукова. Екранно-звукові засоби, як правило, мають більший обсяг інформації порівняно із звуковими і екранними засобами, оскільки є можливість показати об'єкти, явища і процеси у динамиці, а також докладно пояснити їх за допомогою дикторського супроводу (фонограми).

Доцільність використання  звукових, екранних, екранно-звукових ТЗН  визначається  можливістю  подати за їх допомогою таку інформацію і у такій формі, яка забезпечує найбільший порівняно з іншими засобами навчання, у тому числі і вчителем, очікуваний педагогічний ефект. У зв'язку з цим, ТЗН не є універсальними, їх інформаційні, дидактичні можливості визначаються, по-перше, зображу­вальністю - безпосереднім відтворенням засобами мистецтва предметів, об'єктів, явищ і процесів та взаємозв'язків між ними у їх конкретно-неповторній   індивідуальній  своєрідності,   коли  загальнозначуще розкривається через одинично-конкретне та, навпаки, виразністю -творення засобами мистецтва образу, який не має безпосереднього аналогу серед реальних предметів, явищ та процесів, по-друге, -великим обсягом інформації, підвищенною, порівняно з іншими засобами навчання, швидкістю її подачі.

Яку ж за змістом інформацію доцільно подавати за допомогою звукових, екранних, екранно-звукових засобів?

Подача нового навчального матеріалу. Тут питання визначення змісту інформації, яку доцільно подавати за допомогою ТЗН. можна вирішити на основі аналізу їх можливостей демонстрації конкретних чи опосередкованих зображень об'єктів, явищ та процесів, взаємозв'язків між ними, які безпосередньо не можна показати у школі, або коли їх показ пов'язаний з великими труднощами. До такого навчального матеріалу можна віднести [21; 23; 50: 65: 69; 71; 74: 76; 77; 107; 108; 110; 111; 117].

1.                  Інформація про:

- предмети, явища чи процеси, взаємозв'язки між ними, безпо­середня демонстрація яких потребує застосування складних приладів і установок. Наприклад, на уроці фізики, під час вивчення теми "Закон всесвітнього тяжіння", для визначення числового значення сталої всесвітнього тяжіння потрібно показати учням дослід сили взаємодії між двома тілами, де маса одного з тіл повинна бути рівною близько 6000 кг. Проведення такого досліду в умовах школи практично неможливе. Тому продемонструвати його можна за допомогою відповідних відеозаписів, кінофрагментів, кінокільцівок, кадрів діафільму або діапозитивів,  де показано схема цього досліду з відповідними поясненнями;

- явища і процеси, які відбуваються у місцях, недоступних для безпосереднього спостереження за ними (принцип та особливості роботи внутрішніх частин механізмів паросилових установок, ядерних реакто­рів, об'єкти, які знаходяться в глибинах морів та океанів і т. ін. Конкретне уявлення про ці процеси можна одержати лише за допомогою ЕЗ, ЕЗв.3;

- досліди і експерименти, будову механізмів та приладів, де­монстрація яких пов'язана з використанням об'єктів, предметів малих розмірів, а експеримент проводиться у горизонтальній площині (стіл учителя) і для учнів на останніх партах класу, створюються несприятливі умови для спостереження за ними;

- технологічні процеси окремих заводів, електростанцій і т.ін., принцип роботи яких пов'язаний з навчальним матеріалом, а екскурсію на них здійснити не можливо. Так, наприклад, під час вивчення питань про особливості дослідження космічного простору за допомогою оптичних телескопів і радіотелескопів, бажано ознайомити учнів з роботою різних обсерваторій.   Проте далеко   не кожний учитель має можливість провести екскурсію на обсерваторію. У цьому випадку екскурсію з успіхом можна замінити демонстрацією відповідного навчального кінофільму, телепередачі та їх відеозаписів.

2. Інформація про процеси, які недоступні для безпосереднього сприймання за допомогою органів відчуття людини, а саме:

- явища та процеси, які відбуваються з великою швидкістю (деформація двох пружних кульок, при зіткненні, перехід металу з електроду на виріб, при електро-дуговому зварюванні, деформація металів у процесі різання і багато інших), або надто повільних процесів,   помітна зміна яких можлива протягом тривалого   часу спостереження за ними (процес утворення кристалів, особливості зміни росту рослин,  дерев тощо).  ЕЗ, ЕЗв.3,  під час створення яких застосовувалося прискорене або сповільнене знімання,  дозволяє змінювати тривалість перебігу цих процесів на екрані і робить їх доступними для спостереження;

- мікропроцеси, які можна побачити тільки при використанні склад­них оптичних приладів;

- явища і процеси, що спостерігаються у тих ділянках спектру електоромагнітних хвиль, які безпосередньо не сприймаються людиною (ультрофіолетові, інфрачервоні і рентгенівські). Для їх унаочнення застосовуються спеціальні фотоплівки, які перетворюють невидимі про­цеси для людини у видимі.

3. Інформація про такі об'єкти, явища та процеси, як елементарні частинки, електричні, магнітні та електромагнітні поля або про будову та принцип дії складних приладів, установок, особливості функціювання внутрішніх органів людини, МГД-генератора, плазменного прискорювача та інших складних машин і механізмів. За допомогою мультиплікацій можна створювати наочні образи динамічних та статичних моделей, досліджуваних об'єктів і процесів на рівні сучасних досягнень науки.

4. Інформація про предмети і об'єкти, які є унікальними істо­ричними документами, фактами наукової та культурної спадщини і зберігаються у музеях, архівах, наукових установах тощо. Це можуть бути зображення натуральних предметів та об'єктів, картин, рукописів, малюнків, текстів і т. ін. Виконати поставлене завдання вчитель може за допомогою демонстрації діафільмів, комплектів діапозитивів. Наприклад: діафільми "Київський музей історичних цінностей", "Музей изобразительных искусств А.С.Пушкииа", "Одеський музей західного і східного мистецтва", і т.ін.  

Демонструючи окремі кадри таких діафільмів, діапозитивів, вчитель має можливість не тільки подати учням науково-достовірну інформацію, але й, спираючись на наочність, дати докладні пояснення, які на його думку доцільно зробити для учнів даного класу. При цьому орга­нічне поєднання наочності, коментарів учителя, збуджує цікавість учнів, активізує їх пізнавальну діяльність.

5. Інформація про історичні події, життя і творчість видатних письменників, поетів, художників, народних героїв тощо. Це можна показати за допомогою відповідних кіно-, теле-, звуко-документів, художніх і науково-популярних навчальних кінофільмів, відеофільмів, телепередач. Наприклад, кінофільми: Панас Мирний і його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", Шевченко Т.Г. "Нескорений Прометей", Михайло Стельмах "Кров людська не водиця", Іван Франко "Борислав сміється". Телепередачі:   "Діяльність Івана Федорова на Україні", "Б.Хмельницький - державний і політичний діяч", "Запорізька січ -козацька держава на Дніпрі",  [.Котляревський  "Енеїда", Л.Українка "Лісова пісня" і т.ін.

6. Загальнопедагогічна інформація про життя у селах, містах, про міжлюдські взаємовідносини, красу природи, мистецтва. З цією метою можна використати тематичні діафільми типу: М.Стельмах "Щедрий вечір", "Українські народні пісні та думи", "До таємниць книжкових скарбів", "Народні художні промисли на Україні" і т. ін.

7. Навчальну інформацію, основний зміст якої можна розкрити за допомогою Зв.3 навчання. Це фонозаписи про:

- програмні твори у виконанні майстрів художнього слова - вірші, оповідання, спектаклі і т.ін.;

- фразеологію граматичних норм української мови;

- літературно-музичні композиції, інсценізації за романами, літе­ратурними новинками на теми творчості письменників;

- різноманітні бесіди "за круглим столом", що призначені для обміну думками, фактами, висновками про літературні новини, тощо.

Такі фонозаписи створюються з участю висококваліфікованих спеці­алістів даного виду творчості, письменників. Тому їх навчальна інформа­ція доповнює програмний матеріал, а головне, подається у формі, яка сприяє підсиленню емоційності її сприймання, а значить активізує пізнавчальну діяльність учнів, розкриваючи знайому тему чи образ у новому світлі, під іншим кутом зору.

Тематика фонозаписів може бути різноманітною. Ось основні з них.

1. Проведення бесід про музику.

2. Музика для слухання учнями різних класів.

3. Казки, оповідання.

4. Фонохрестоматії до навчальних підручників мови та літератури.

5. Поети читають свої вірші і оповідання.

6. Сторінки з життя великих людей.

7. Радіокомпозиції спектаклів.

8. Засідання історичних секцій.

9. Підготовка до екзаменів.

10. Науково-популярні інсценізовані оповідання, розповіді, легенди тощо.

 Повторення навчального матеріалу. Під повторенням розуміють повернення до раніше вивченого матеріалу. Але дидактичні функції повторення не обмежуються лише закріпленням у пам'яті учнів навчальної інформації про вивчені предмети, явища і процеси. Повто­рення здійснюють з різноманітними цілями:

-  щоб засвоїти необхідні знання на тривалий час;

- щоб ліквідувати прогалини у знаннях і уточнити набуті уявлення під час спостережень, екскурсій, практичних робіт;

- щоб поглибити  та розширити відомості про раніше вивчені предмети, явища та процеси, удосконалити знання;

-щоб систематизувати, узагальнити знання; щоб сформувати в учнів необхідні уміння і навички.

Повторення здійснюють після вивчення навчального матеріалу одного уроку, кількох уроків або цілого розділу. Як правило, найбільш складне завдання для учнів і для вчителя - проведення повторення нав­чального матеріалу кількох уроків і цілого розділу. Підвищити ефек­тивність виконання вищенаведених завдань можна за допомогою ЕЗв.3. їх зображувальні і виражальні можливості, велика  інформа­тивність, підвищена швидкість подачі інформації, створюють сприятливі умови для поновлення у пам'яті учнів великої кількості навчального матеріалу за порівняно невеликий проміжок часу. Навчальними засоба­ми такої інформації можуть бути кінофільми, відеозаписи типу "Малишко Андрій" (2 ч.); "Сосюра Володимир" (2 ч.), "М.Куліш" (3 ч.), "Мистецтво малюнка", "Про композицію і малювання"; телепередачі "Відображення визвольної боротьби українського народу в історичних піснях і думах (16-18 ст.)", "Образотворче мистецтво України в другій половині 19 ст." і ін. За їх допомогою учитель має змогу за 10-15 хвилин подати найбільш узагальнені відомості про навчальний матеріал, який вивчався протягом кількох уроків, при цьому виклад і пояснення основних положень органічно поєднується з показом різноманітної наочності.

Повторення навчального матеріалу можна ефективно здійснювати і за допомогою ЕЗ, що за своїм змістом дають можливість забез­печити необхідною наочністю та словесними (титри) поясненнями цілі розділи навчальної програми. При цьому вчитель має можливість у процесі їх демонстрації проводити контроль знань учнів або повто­рення навчального матеріалу. Тут ефективними засобами навчальної інформації можуть стати діафільми, комплекти діапозитивів типу: "Повторно-узагальнюючі уроки з історії середніх віків", "Живопис". Використання таких діафільмів і комплектів діапозитивів є корисним при застосуванні їх у комплексі з одноіменними кінофільмами.

Найбільш складне завдання процесу повторення - це систематиза­ція і узагальнення знань. Як відомо, систематизація - це розподіл предметів, явищ і процесів у певному порядку за групами і підгрупами, залежно від того, чим вони подібні, чим відрізняються. Узагальнення - це логічна дія, у процесі якої здійснюється перехід від одиничного до загального, чи від менш за­гального до більш загального. Відбувається узагальнення у результаті абстрагування від специфічних ознак предметів даного виду і збе­реження ознак, властивих усім видам предметів даного роду. Отже, узагальнення і систематизація - два взаємопов'язані процеси, які передбачають розширення обсягу понять, перенесення їх на більше коло предметів на осно-ві встановлених між ними істотних зв'язків і взаємозалежностей.

Для успішного здійснення систематизації та узагальнення суттєвих ознак явищ та процесів, важливою передумовою є можливість подачі наукової інформації у формі таблиць, класифікаційних схем, граф-схем, діаграм тощо, які дозволяють подати характерні особливості явищ та процесів за допомогою спеціальних знаків, числових значень для сприймання і усвідомлення учнями.

Успішно виконати це завдання можна за допомогою транспарантів до графопроектора. їх вчитель може виготовити сам і розмістити там не пише малюнки,   текстовий матеріал, а й схематичні зображення, показати систему зв'язків між окремими поняттями. Так, наприклад, після вивчення навчального матеріалу про частини мови, за допомогою транспаранта  з умовно-графічним  зображенням  та відповідними назвами, можна показати складові частини поняття "частини мови", їх поділ на класи, назви окремих елементів, їх властивості та взаємозв'язки (див. рис. 9.1).

За допомогою таблиць, граф, схем, графіків можна показати правила та прийоми систематизації і класифікації різноманітних ознак і властивостей явищ та процесів. Так, на уроках фізики у таблицях можна система-тизувати формули розрахунків основних параметрів, які характеризують явище чи процес (див. таблицю 9.1) властивості об'єктів найбільш важливі галузі їх ефективного застосування (табл. 9.2).

Одним із важливих етапів навчання є формування в учнів умінь та навичок використання набутих знань у практичній діяльності. Для ефективного виконання цього завдання великі інформаційні можливості мають ТЗН.

Як відомо, фізіологічною основою формування навичок і умінь є утворення   системи тимчасових нервових зв'язків,   які у наслідок цілеспрямованого і багаторазового повторення певних дій та операцій закріплюються і стають стереотипними. Практична реалізація цього процесу здійснюється при самостійному розв'язуванні учнями різно­манітних вправ (вступні, пропедевтичні, пробні, побіжні, тренувальні, контрольні і ін.). Зміст цих вправ подається учням за допомогою відповідної   навчальної   інформації, яка не є обов'язковою для запам'ятовування,  але сприймання, усвідомлення і опанування нею виробляє в учнів уміння і навички застосовувати набуті теоретичні знання  у  практичній діяльності.  До такої навчальної інформації відноситься зміст різноманітних задач, вправ, прикладів, запитань тощо.   Як правило, така навчальна інформація подається учням відповідними записами на дошці або за допомогою спеціально виготовленого дидактичного матеріалу На це витрачається багато часу, особливо, коли зміст вправ пов'язаний з необхідністю виконання складних схем, малюнків тощо.

Для раціоналізації і інтенсифікації цього процесу можна ефективно використати транспаранти для графопроектора, епіпроекції. Застосу­вання таких засобів  із  заздалегідь зробленими на них записами запитань, вправ, дає можливість активізувати процес застосування набутих знань у практичній діяльності і виконати більше самостійних завдань, ніж у класах, де ТЗН не використовувались.

Інтенсифікації і раціоналізації процесу формування в учнів умінь та навичок сприяє і застосування ТЗН, які подають у комплексі наочну, звукову, семантичну інформації. Це, наприклад, спеціально виготовлені діафільми, комплекти діапозитивів типу: "Матеріали для розвитку мови". У їх кадрах, як  правило,  подано  малюнки,  за  змістом  яких пропонується складати невеликі оповідання,   давати відповіді на запитання. Виконання таких завдань буде сприяти активізації процесу розвитку навичок і умінь усного і письмового   мовлення   учнів, підвищенню рівня самостійності учнів у виконанні завдань. З цією метою у кадрах можуть бути подані методичні рекомендації, поради, вказівки до виконання завдань. Тобто такі ТЗН є до певної міри автономними засобами для організації процесу формування в учнів знань, умінь, навичок застосовувати їх у практичній діяльності.

Однією із важливих пізнавально-інформаційних функцій ТЗН є застосування звукових засобів навчання, у першу чергу, фонозаписів у комплексі з лінгафонним обладнанням (ЛО) навчального кабінету. Як показує практика, це дає можливість значно розширити і удосконалити процеси індивідуалізації і дифернціації навчання, коли у один і той же час слабкі і сильні учні можуть виконувати роботу, що відповідає рівням їх знань та можливостей. Тому до пізнавально-інформаційної функцій ТЗН можна віднести доцільність подачі за допомогою фонозаписів інформації для:

- прослуховування учнями тексту з наступною його імітацією, а також виконання усних чи письмових завдань; (Імітація - наслідування) - для розглядуваного випадку це повторення слідом за диктором під час паузи окремих звуків, слів, словосполучень, цілих речень, різноманітних їх конструкцій тощо).

- прослуховування інструкцій до виконання завдання, у якій вказується, що необхідно зробити учням для його виконання:

-парної та групової роботи учнів при виконанні поставлених завдань та проведення діалогів, у тому числі з вчителем.

 

1.3.Управління з допомогою ТЗН

Управління і керівництво пізнавальною діяльністю учнів - це складний і багатогранний процес. Умовно його можна поділити на дві тісні взаємопов'язані частини:

- комплекс методів і прийомів, які забезпечують створення та підтримання стійкої концентрованої та цілеспрямованої уваги до навчальної інформації;

- комплекс методів і прийомів, які забезпечують формування в учнів знань відповідно до цілей і завдань процесу навчання.

Практична реалізація першої і другої частини може визначатись впливом таких факторів - голос диктора, майстра художнього слова, затемнене приміщення, яскраво освітлений екран, превалювання зорової інформації, зміст навчальної інформації, специфічні для ТЗН методи, прийоми її викладу та пояснення. У результаті їх дії, в учнів створюється сильна орієнтовна реакція. Яскраво освітлений екран, а для динамічних ЕЗв.3 рухоме зображення, голос диктора і інші подразники, витісняють уявлення учнів, одержані до використання ТЗН. Уважність різко зростає. навіть пасивні учні активізують свою діяльність, уважно слухають, слідкують за екраном, за явищами та процесами, які демонструються і пояснюються.

Поява осередку оптимального збудження і його підтримання протягом деякого часу (інерція збудження) вносить певну організацію у психічну діяльність учнів, створює сприятливі умови для спрямування і концентрації, переключення та розподілу їх уваги. Проте, при довготривалій   концентрації  уваги   на  діючому   одноманітному подразникові, можуть виникати коливання її рівня, якщо сприймання не підтримується активною розумовою діяльністю. Тому тривале існування осередку оптимального збудження, уваги та інтересу, які утворюються на їх основі, може забезпечуватися дією комплексу таких факторів, як:

- позитивні емоції (почуття подиву, інтерес до процесу пізнання, співпереживання з дослідником або ведучим, прагнення самому пізнати явище і знайти причинно-наслідкові взаємозв'язки і т.ін.);

- організація і спрямування мислительної діяльності учнів у певному напрямку, відповідно до змісту ТЗН, задумів учителя.

Поява позитивних емоцій, інтересу учнів до змісту ТЗН обумовлюється застосуванням специфічних для них прийомів надання особливої виразності звуковим, наочним образам, чіткістю і яскравістю зображення. Так, наприклад, зйомка об'єкту при незвичайному положенні кінокамери, відеокамери або самого об'єкта, дає можливість виразніше підкреслити певні особливості явища чи процесу.

Використання спеціальних оптичних середовищ /потік теплого повітря, різні емульсії тощо, спеціальні оптичні лінзи, скло/, системи дзеркал тощо, дають можливість створити деякі зміни у зовнішніх образах предметів, створити уявлення про нескінченну кількість предметів, або нескінченність якогось простору чи об'єкта вивчення. Зміна апарату відносно об'єкту вивчення, дає можливість створити уявлення про безпосередню участь глядача у процесах, які відбуваються на екрані. При наближенні телевізійної камери, кінокамери створюється враження, що спостерігач наближається до об'єкту для детального його розгляду.

Ілюзія спілкування і пов'язані з нею позитивні емоції можуть створюватися і особливостями режисерської побудови та монтажу окремих кадрів ЕЗ, ЕЗв.3. Для цього подання наочних образів бажано здійснювати так, щоб створювалося враження демонстрації їх для ведучого (диктора) і для учнів - психологічна рівність учнів і ведучих при вивченні явищ та процесів.

Отже, застосування різноманітних специфічних для кінематографа, телебачення, фонозаписів, радіопередач, прийомів дає можливість не тільки поповнити кадри значною кількістю навчальної інформації, але й забезпечити виразність, та дієвість навчальної інформації, що допомагає підвищити інтерес учнів, активізувати увагу і забезпечити певною мірою процес концентрації цілеспрямованої пізнавальної діяльності учнів на якісне засвоєння навчального матеріалу.

Важливе значення для підсилення емоційності і виразності пояснення навчального матеріалу за допомогою ЕЗ, ЕЗв.3. має колір зображення та музичний супровід. Для кожного спостерігача в силу традицій існують певні символічні ознаки кольору. Так, наприклад, рожеві та червоні являють собою щось бурхливе, назрівання якогось процесу. Це звільняє від додаткових словесних пояснень і, разом з цим, залишає у спостерігачів чіткі уявлення про сутність явища, що супроводжується внутрішніми і зовнішніми реакціями, спостерігач ніби відчуває, наприклад, високу температур, холод і т.ін.

Організувати і спрямувати розумову діяльність учнів під час, наприклад, демонстрації ЕЗ.ЕЗв. можна за допомогою застосування різноманітних для кінематографа, телебачення керівних дій. Так, образне виділення (висвітлення, обведення, мерехтіння, спеціальні позначення у вигляді стрілок, букв, написів) головного, найбільш типового для навчального матеріалу, спрямовує увагу і розумову діяльність учнів у певному напрямку, допомагає виділити найбільш істотне. Застосування укрупнених планів показу явищ та процесів створює сприятливі умови для детального розгляду об'єкту, який вивчається, для кращого усвідомлення і засвоєння його властивостей.

Комплексне застосування у кадрах ЕЗ, ЕЗв.3 прийомів образного виділення, переходів від загальних до укрупнених планів і навпаки, поєднання з наперед визначеною послідовністю і логікою подачі навчальної інформації, організовують і спрямовують пізнавальну діяльність учнів у відповідності до сценарного плану і режисерського монтажу окремих кадрів ЕЗ, ЕЗв.3.

Звукові засоби (фонозаписи, радіопередачі) хоч і обмежені словесною формою подачі навчальної інформації, проте оскільки у повсякденному житті переважає вербальна форма спілкування, вони мають свої великі можливості у керуванні пізнавальною діяльністю учнів. Це пояснюється ще і тим, що слово - особливий подразник і має не тільки великі інформаційні можливості, але й притаманні йому виражальні засоби, які впливають на глибину, міцність, естетичність, емоційність сприймання і усвідомлення інформації. Це застосування кращих зразків читання художніх творів у виконанні акторів (читців, авторів-читців, інтонування, логічні і синтаксичні наголоси, методика тону, паузи тощо), що активізує пізнавальну діяльність учнів, допомагає глибше проникнути у зміст інформації, підвищує інтерес до навчання, а додаткові словесні роз'яснення до явищ і процесів, що вивчаються, акцентування на окремих важливих моментах, формулюваннях, висновках тощо, створюють сприятливі умови для забезпечення певної організації пізнавальної ціяльності учнів при сприйманні їх змісту.

Екранні засоби у своєму змісті теж мають певну інформацію для організації і керування пізнавальною діяльністю учнів. Це в основному вищеперераховані нами кінематографічні прийоми та титри. Яскраве і великих розмірів зображення у напівзатемненому приміщенні само по гобі сприяє концентрації уваги учнів на екрані. Титри називають або пояснюють зміст цього зображення. Проте аналіз масової практики їх застосування у навчально-виховному процесі дає підстави вважати, що без дикторського супроводу відповідних коментарів, екранні засоби не розраховані на забезпечення повної організації пізнавальної діяльності учнів для якісного засвоєння їх змісту учнями. Закладена у них "керівна інформація" сприяє лише підтриманню і перерозподілу уваги учнів і часткового усвідомлення змісту навчального матеріалу.

Отже, ТЗН у процесі навчання можуть виконувати дві інформаційні функції.

Перша - інформаційно-пізнавальна функція - подача та пояснення учням такої навчальної інформації, яку не можна подати та пояснити з рівнозначним педагогічним ефектом за допомогою усіх інших засобів навчання, які є у розпорядженні вчителя.

Друга - регуляційна (керівна) функція для керівництва та активізації пізнавальної діяльності учнів на сприймання та засвоєння змісту ТЗН. При цьому форми, методи та прийоми подачі навчального матеріалу, спрямовані на більш повну практичну реалізацію основних дидактичних принципів навчання.

1.4.Дидактична  функція ТЗН

Проведений аналіз змісту інформаційних функцій ТЗН показує, що вони мають великі дидактичні, організаційно - педагогічні, технічні можливості для наукової організації праці вчителя і учнів. Яка ж дидактична роль (вагомість) пізнавально-інформаційної і керівної функ­цій ТЗН у виконанні завдань освіти? Дидактичну роль ми розуміємо як вагомість змісту інформації Зв.3., ЕЗ, ЕЗв.3 у вирішенні поставлених завдань уроку або окремих його етапів. Зокрема, прилучення учнів до літератури, музики, образотворчого мистецтва, надбань народної творчості, здобутків української і світової культури, об'єктивного відображення закономірностей історичного розвитку українців, інших народів України, а також у створенні сприятливих умов для формування в учнів якісних знань, визначених навчальною програмою.

Аналіз особливостей змісту різних видів ТЗН показує, що можливі такі варіації форм і способів подачі навчальної інформації:

1) за допомогою наочної форми лише ілюструються конкретні властивості, особливості взаємозв'язків явищ та процесів, які вивчаються, здійснюється часткове керівництво пізнавальною діяль­ністю учнів;

2) за допомогою семантичної форми пояснюються явища та процеси, які вивчаються, здійснюється часткове керівництво пізна­вальною діяльністю учнів;

3) за допомогою наочної .та семантичної форм демонструються та пояснюються конкретні властивості, особливості взаємозв'язків та співвідношень об'єктів, явищ та процесів, які вивчаються на уроці або окремому його етапі, здійснюється керівництво пізнавальною діяльністю учнів.

Усі вищеперераховані варіації особливостей форм і способів подачі навчальної інформації за допомогою ТЗН дають можливість вчителю, на нашу думку, використовувати їх для виконання різної дидактичної ролі. А саме, застосовувати як самостійне джерело інформації для пояснення навчального матеріалу та керівництва пізнавальною діяльністю учнів, або як ілюстрації до словесних пояснень вчителя, текстів підручників, інших засобів навчання.

У зв'язку з  цим  при  розв'язанні  питання  ефективного використання ТЗН у вчителя виникає проблема раціонального визначення дидактичної ролі кожного із елементів засобів ТЗН, які, за його задумом, бажано використати для виконання поставлених завдань.

Для звукових навчальних кінофільмів, телепередач, відеозаписів наочна та семантична форми подачі навчальної інформації можуть практично повністю показувати та пояснювати усі об'єкти, явища та процеси,  які  вивчаються.  Тому створюються  передумови для використання їх з дидактичною роллю самостійного джерела навчальної інформації. Аналіз педагогічної літератури [12; 19; 21; 23; 24; 50: 52; 71; 107; 109] з цієї проблеми підтверджує наш висновок. При цьому зазначається, що великий, як правило, обсяг інформації ЕЗв.3 дозволяє застосовувати їх як самостійні джерела навчального матеріалу, який вивчається на протязі одного або кількох уроків. Доцільність застосування їх як самостійних джерел навчальної інформації пояснюється також можливостями інтенсифікації процесу навчання, розвитку в учнів пізнавальних можливостей до самос­тійного сприймання та засвоєння знань, а значить удосконалення таких розумових операцій, як аналіз і синтез, порівняння, співставлення тощо.

Поряд з перерахованими вище позитивними властивостями застосування ЕЗв.3 з дидактичною роллю самостійного джерела навчальної інформації є, на нашу думку, і інша проблема - роль учителя на уроці.

Спинимось на аналізі визначення педагогами-дослідниками можливого співвідношення ЕЗв.3 з словом учителя, використанням натуральних об'єктів вивчення, їх моделей, схем, малюнків тощо.

Технічне удосконалення телевізійної, кінопроекційної апаратури, поява відеомагнітофонів та відеозаписів, призвело до переоцінки ролі ЕЗв.3 у навчальному процесі. Деякі педагоги почали розглядати їх як універсальні засоби навчання, які можуть на уроці або на окремих його етапах замінити вчителя [123; 132 і ін.].

Проте поверхові й експериментальне не підтверджені висновки про універсальність ЕЗв.3 у багатьох педагогів-дослідників викликали серйозні заперечення. У своїх роботах вони, застерігаючи від переоцінки ролі ЕЗв.3 у педагогічному процесі, вказували, що їх застосування не може усунути або зменшити роль організатора і керівника навчального процесу - вчителя. Використання ЕЗв.3 вимагає кваліфікованого керівництва з боку педагога [3; 21; 23; 26; 31; 50; 94; 106; 113; 116 і ін.].

Важливі висновки щодо ролі ЕЗв.3 у навчальному процесі було зроблено ще у 1959 році на першій Всесоюзній творчій конференції з питань навчального кіно [26, с.154]. Насамперед, було рішуче відкинуто думку американських педагогів про створення ЕЗв.3, які повинні замінити вчителя повністю або частково.  Крім того, зазначалось, що спроби зробити для школи ЕЗв.3 призначені для навчання учнів з екрану "без посередника" неправомірні. В умовах школи між екраном і учнем завжди стоїть і повинен стояти учитель - повноправний організатор і керівник навчально-виховного процесу. ЕЗв.3 покликані бути розумними і корисними помічниками учителя, а не "ерзац"-педагогом.

За останні роки значно змінилися погляди багатьох зарубіжних педагогів на роль ЕЗв.3 у навчальному процесі. Так польський педагог В.Оконь у книзі "Повідомлююче навчання і програмоване навчання, визначаючи високу ефективність навчаючої техніки, пише, що буде невірним ставити питання про заміну вчителя навчаючою технікою. Якщо його можна замінити навчаючою технікою, то в такому разі необхідно взагалі замінити самого вчителя [23; 111; 113; 116; 149, с.214; 122; 123 і ін.].

Отже, більшість педагогів вважає, що ЕЗв.3 - це лише інструменти педагогічної праці учителя, застосування яких дає можливість не тільки прискорити процес навчання, а й зробити його яскравішим, дохідливішим і емоційнішим. Процес викладу навчальної інформації за допомогою ЕЗв.3 відрізняються від інших засобів навчання. Для них, як правило, характерні:

а) значна інформативність;

б) виразність та емоційність викладу;

в) наявність специфічних методів подачі інформації за допо­могою застосування спеціальних прийомів монтажу, контрасту тощо.

Все це створює сприятливі умови для якісного сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу. Проте значна переоцінка ЕЗв.3 порівняно з іншими засобами навчання може призвести до небажаних негативних наслідків, тому правильно зазначають автори робіт [3; 22; 23; 50; 65; 74; 76; 106; 117], що було б неправильним перебільшувати значення ЕЗв.3, протиставляти їх усім іншим видам навчання, вважати універсальними. ЕЗв.3 поряд з позитивними якостями мають ряд обмежень. Так, [98, с.177], аналізуючи зміст навчальних кінофільмів, відеозаписів, зазначається;

а) це не реальність, не дійсність, не факти і не явища об'єк­тивного світу, які повинні вивчатись у школі, а всього лише їх фотографії;

б) вони ілюзорні, обмежені у виразності передачі, наприклад, категорії часу, яка може бути доведена показом фотографії годин­ника, стрілок, що пересуваються або мовою;

в) вони перетворюють учнів на глядачів, які пасивно сприймають знання;

г) для вивчення деяких явищ не досить самих тільки зоро­вих або слухових відчуттів;

д) ЕЗв.3 не можуть індивідуалізувати навчання, вони авто­матичні і бездушні, не можуть контролювати якості навчання.

Звичайно, наявність вищезгаданих обмежень для ЕЗв.3 певною мірою впливає на їх дидактичну роль, проте слід відзначити, що деякі обмеження, наприклад, зазначені у пунктах "г" та "е" при певному удосконаленні апаратури, форм І методів навчання можуть бути усунені вчителем у процесі уроку. Саме тому автори робіт [17; 18; 21: 23; 71; 74: 76; 105; 106; 110; 116 і ін.] зазначають, що процес розширення дидактичної ролі ЕЗв.3 можливий, але має супроводжуватись дослідженням та запровадженням у практику нових методів, прийомів їх ефективного використання у комплексі з іншими засобами навчання. Основними призначеннями таких досліджень є визначення оптимальних умов використання ЕЗв.3.

Існують і інші думки про дидактичну роль ЕЗв.3, Так, автори робіт [31; 62; 65; 66], рекомендують використовувати ЕЗв.3 з дидактичною  роллю  ілюстрації до  пояснень  вчителя,  змісту підручників та інших засобів навчання. Ці рекомендації, на нашу думку, можна пояснити це неможливістю використання ЕЗв.3 з дидактичною роллю самостійного джерела інформації, а тими труднощами, з якими часто зустрічаються учні, вчителі. Це перш за псе, як правило, підвищена середня швидкість подачі інформації, відсутність в учнів сформованих умінь та навичок сприймати інфор­мацію з екрану, що призводить до невідповідності пізнавальних можливостей учнів, методиці викладу навчального матеріалу і, як наслідок, до зниження якості знань. Саме тому окремі вчителі практикують   спочатку   пояснити   основний   зміст   навчального матеріалу, а потім проілюструвати його за допомогою ЕЗв.3.

На нашу думку, для вчителів-початковців, та для випадків, коли. ЕЗв.3  використовуються  не  систематично,  цілком  виправдано застосування ЕЗв.3 з дидактичною роллю ілюстрації до пояснень вчителя, підручників тощо. Хоч при цьому і буде мати місце витрата додаткового часу уроку на демонстрацію ЕЗв.3. З часом в учнів сформуються необхідні уміння, навички сприймати та засвоювати навчальну інформацію з екрану і вчителю можна буде переходити до розширення дидактичної ролі ЕЗв 3 на уроці, використовувати їх як самостійні (автономні) джерела інформації. Це буде сприяти не тільки інтенсифікації процесу навчання, але й розвивати пізнавальні можливості учнів. ЕЗв.3 доцільно використовувати у ролі ілюстрації навіть  у  тому  випадку,   коли   явище   або   процес  можна продемонструвати на уроці, але спостереження за ним не відповідає педагогічним умовам навчального процесу, тобто у процесі роботи виникають значні труднощі, а саме: важко спостерігати за дрібними деталями натуральних об'єктів або їх моделей, що вивчаються. У таких випадках демонстрація ЕЗв.3 дасть змогу показати їх у збільшеному вигляді та більш повно пояснити.

Одним із варіантів розподілу дидактичної ролі ЕЗв.3 є той, коли вчитель сам може прокоментувати зображення на екрані. У цьому випадку ЕЗв.3 використовуються як ілюстрації до пояснень вчителя. Але він вимагає наявності у вчителя сформованих навичок коментування динамічного зображення. Виконання цього завдання дещо спрощується при демонстрації відеозаписів за допомогою відеомагнітофонів, які дозволяють здійснювати прийом "стоп-кадр" за вибором учителя, зменшувати швидкість демонстрації, без особливих технічних труднощів виконувати повторну демонстрацію окремих відеофрагментів.  Усі вищезазначені технічні  можливості  відео-магнітофона створюють сприятливі умови для зміни середньої швидкості подачі навчального матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей учнів даного класу, а також для чіткого узгодження демонстрації зображень на екрані явищ та процесів з синхронними поясненнями їх змісту вчителем.

Для статичних (СЕЗ) та динамічних (ДЕЗ) неозвучених екранних засобів навчання (діафільмів, діапозитивів, епіпроекцій, транспорантів, кінофрагментів), наочна форма подачі навчальної інформації е основною, а семантична (надписи, титри) - допоміжна. Тому, як правильно, на нашу думку, зазначають автори робіт [19; 21; 23; 50; 65; 69; 71; 85; 94; 110; 116], у більшості випадків бажано використовувати з дидактичною роллю ілюстрації до словесних пояснень вчителя та навчальної інформації, поданої за допомогою інших засобів навчання. Проте обмежувати СЕЗ, ДЕЗ лише ілюстративною роллю, це, на нашу думку, буде призводити до неповного використання їх виражальних можливостей. На певних нтапах навчання вчителю бажано так організувати процес роботи з ними, щоб вони застосовувались з дидактичною роллю самостійного джерела  інформації для  пояснення  певних доз  навчального матеріалу. На можливість виконання ними такої ролі переконливо вказують дослідження авторів робіт [19; 21: 50; 64; 71; 74; 76; 77; 94], у яких зазначається, що у процесі використання наочності, а ДЕЗ,  СЕЗ є одним із видів наочності,  вчитель не може обмежуватись   лише   керуванням   спостереженням   учнів   або повідомленням відомостей про об'єкт вивчення, потрібно застосо­вувати різноманітні форми поєднання слова вчителя і наочності, які дають змогу змінювати дидактичну роль ДЕЗ, СЕЗ. До основних форм можна віднести такі:

-учитель спрямовує пізнавальну діяльність учня, а знання вони одержують самостійно у процесі спостереження за об'єктом вивчен­ня;

-учитель, на основі здійсненого учнями спостереження і наяв­них у них знань, веде до осмислення тих взаємозв'язків, які не можуть бути безпосередньо сприйняті при роботі з наочними засобами;

-учитель, на основі здійсненого учнями спостереження наявних у них знань сам повідомляє інформацію про зв'язки між явищами і процесами, робить відповідні висновки;

-учитель сам демонструє наочність, повністю пояснює її зміст, дає необхідні доповнення.

Аналіз вищенаведених особливостей співвідношення слова вчителя і наочності показує, що ДЕЗ, СЕЗ можна використовувати з дидактичною роллю самостійного джерела інформації, а також як ілюстрації до розповіді, пояснень вчителя. При цьому, якщо ДЕЗ, СЕЗ використовуються як самостійні джерела інформації, то можливі варіації поєднання слова і наочності, які сприяють у більшій чи меншій мірі (за вибором учителя) посиленню керівної ролі вчителя у сприйманні та засвоєнні учнями навчального матеріалу.

Звукові засоби навчання, незважаючи на те,  що вони передають інформацію лише за допомогою звукових сигналів, мови, Їх виражальні особливості (ритм, тембр, інтонація тощо) у комплексі з словесними поясненнями, розраховані на використання їх як автономних джерел навчальної інформації. При цьому основним виражальним впливом на слухачів є слово, логічна спрямованість змісту звукозаписів. Слухаючи фонограми звукових засобів навчання та, одержуючи відповідну інформацію, учні переключаються в новий для себе стан і разом з "читцем", героєм, відчувають його переживання і дії, настрій та поведінку. Процес пізнання йде від "внутрішнього до зовнішнього" - спочатку сприймають те, про що їм сповіщають, а потім вже у своїй свідомості малюють образи, уявлення про героїв, їх вчинки. Такі зміни форм пізнавальної діяльності учні здійснюють безперервно, переходячи від розуміння загального значення слів до конкретних уявлень, одночасно даючи свою естетичну, емоційну оцінку прослуханого, виробляючи власне ставлення до того чи іншого персонажу твору, його змісту тощо [23; 76; 77].

Вищенаведені загальні особливості сприймання учнями змісту звукових засобів і їх дидактичної ролі у навчальному процесі, необхідно ураховувати вчителю при визначенні дидактичної ролі Зв.3 і методики їх використання на уроці. Недооцінка цих факторів призведе до протиставлення виражальних можливостей звукових засобів  вчителю  і  не дасть очікуваних  ефектів  підвищення емоційності, естетичності сприймання і усвідомлення навчальної інформації.

Отже, звукові засоби навчання завжди за своїм змістом, сценарним   планом,   композицією,   виражальними   можливостями розраховані  на автономність подачі  і пояснення  навчального матеріалу. Вчитель не може їх коментувати у процесі прослухо-вування. Його роль зводиться лише до акцентування уваги учнів на окремих  положеннях  навчального  матеріалу,   блоках  звукової інформації у вигляді: "зверніть увагу, це важливо.. ", "порівняйте...", "зробіть висновки...", "запам'ятайте..." тощо.

Визначення дидактичної ролі звукових засобів навчання як автономних джерел навчальної інформації зовсім не означає, що їх застосування є достатнім фактором виконання завдань уроку. Як показує практика, ефективно виконати їх можна, якщо звукові засоби використовуються у комплексі з екранними, друкованими засобами навчання, словом вчителя. При цьому фрагменти звукових засобів можуть використовуватись для більшповного розкриття змісту персонажу, твору, окремих його характеристик на більш високому емоційному, естетичному рівнях їх сприйняття та усвідомлення учнями.

Для   різних  видів  звукових  засобів   навчання   вагомість дидактичної ролі у вирішенні поставлених завдань не однакова. Так, радіокомпозиції, радіопередачі за круглим столом, під рубриками "Літературні читання", "Книжкова полиця", "На поетичній хвилі", "Поетична сторінка" і інші, за своїм змістом, сценарним планом, композицією розраховані на автономність. У їх структурі е, як правило, "зав'язка", вступна частина, що розкривають призначення та завдання радіопередачі, які спрямовують та активізують пізнавальну діяльність учнів. Крім того, розкриття сюжету здійнюється шляхом послідовного переходу від одного до наступного епізодів. Далі, для узагальнень і підведення підсумків, застосовуються різноманітні форми проведення бесід із використанням епізодів, для емоційно-естетичних переживань слухачів і т.ін. Тобто у радіопередачах є усі складові елементи, які необхідні для організації процесів сприйняття: фрагменти з художніх творів,  віршів,  пісень,  казок, спеціально підібраних вправ для розвитку мови, музичні фрагменти, інструкції   до   виконання   завдань,   диктантів,   текстів   для прослуховування і імітації з усним або письмовим виконанням завдань тощо. Тематика таких засобів навчання показує, що вони призначені для виконання окремих завдань навчального процесу і мають менш виражені властивості дидактичної ролі автономного джерела подачі і пояснення навчального матеріалу порівняно з радіопередачами. При їх використанні виникає необхідність більш повної участі вчителя у організації пізнавальної діяльності учнів. Крім того, як показує практика, високого позитивного ефекта можна досягти при використанні їх у комплексі з іншими засобами навчання. Так, наприклад, застосування фонозаписів фрагментів художніх творів, дають очікуваний ефект при використанні у комплексі з піздучниками, іншими друкованими посібниками. При цьому дидактична роль Зв.3 як автономного джерела навчальної інформації виконує функції ознайомлення учнів з новими словами, термінами, як із загальновживаної лексики, так і лексики вузького дидактичного призначення, зокрема: специфічно-побутової, виробничо-професійної,  науково-термінологічної, офіційно-ділової,   емоційно-забарвленої, поетичної, просторічної [23; 76; 77; 94 і ін.].

Із усіх вищеперерахованих звукових засобів, за вагомістю дидактичної ролі у виконанні конкретного завдання уроку, слід виділити фонозаписи для удосконалення розвитку умінь та навичок усної і письмової мови, правильного і виразного читання текстів. Причому дидактична роль вищеназваних Зв.3 особливо посилюється, коли застосовується лінгафонне обладнання кабінету і використо­вуються фронтальні, парні, індивідуальні форми навчання.

Аналіз змісту робіт [3; 8; 21; 23; 31; 50; 64; 69; 71; 74; 83; 94; 107] показує, що Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 навчання можна використовувати з різними дидактичним призначенням як засоби навчальної інформації. Умовно їх можна об'єднати у три групи.

1. Реалізації загально-дидактичних принципів навчання. Зокрема:

-більш  повна практична реалізація основних дидактичних принципів навчання;

-автономна подача та пояснення нового навчального матеріалу;

-повторення, узагальнення та систематизація знань;

-формування естетичних, моральних правил норм поведінки і діяльності учнів взагалі;

-інтенсифікація процесу подачі навчальної інформації:

-індивідуалізація навчання;

-створення наочної опори при усвідомленні зв'язків між            явищами та процесами, які вивчаються;

-створення проблемних ситуацій.

2.Створення  раціональних  умов  для  полегшення  роботи вчителя; урізноманітнення форм проведення занять; доповнення змісту підручників та пояснень вчителя; організації процесів контролю та самоконтролю знань учнів; активізації емоцій, інтересів учнів до навчання.

3. Створення умов оптимізації навчальної діяльності учнів. Зокрема, ілюстрації до розповіді та пояснень вчителя; активізації пізнавальної діяльності учнів; раціональної організації самостійної роботи учнів: підвищення доступності навчання.

Узагальнюючи   наведені   висловлювання   щодо   визначення дидактичних призначень екранних, звукових, екранно-звукових засобів навчання, та не вдаючись до критики окремих назв і співвідношень між ними, можна вважати, що у педагогічній практиці викорис­товуються   поняття   "дидактичне   призначення" і "дидактичне завдання", які мають багато спільного по своїй суті, але не тотожні між собою. Дидактичне призначення більш широке за змістом поняття і може передбачити виконання декількох спорідненних між собою завдань. Тому визначення можливих дидактичних призначень Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 можна встановлювати на основі аналізу: завдань, які передбачається виконати  у  процесі  реалізації  змісту  освіти, закономірностей функціювання навчального процесу в закладах освіти різних рівнів, технічних можливостей, інформаційних функцій та ролі ТЗН. При реалізації усіх вищеназваних елементів структури уроку у вчителя може виникати гострий дефіцит навчального часу. Наслідки - вчитель або пропускає проведення певних елементів уроку, або виконує їх недостатньо ефективно. Тут відчутну допомогу можуть надати ТЗН.

Наприклад,  для  перевірки  якості  виконання  домашнього завдання,  постановки пізнавальних завдань,  визначення змісту домашнього завдання можна оперативно використати ЕЗ навчання. Зокрема, зміст запитань, на які учні повинні дати відповіді, можна не "начитувати" учням, не писати на дошці, а продемонструвати за допомогою    заздалегідь    виготовлених    транспарантів    до графопроектора, телевізійної техніки. Для активізації мислення учнів та пошуку відповідей на поставлені запитання, на цих же транспарантах можна накреслити відповідні схеми, таблиці або продемонструвати кадри з діафільму, діапозитиви.

При перевірці виконання письмових домашніх завдань у вчителя завжди постає проблема: як ознайомити усіх учнів з вірними і хибними варіантами відповідей? Які типові помилки при цьому зробили учні? Як організувати колективний аналіз виконаного домашнього завдання? Раціонально вирішити ці питання можна шляхом показу на екрані телевізора змісту домашнього завдання, написаного у зошиті одного з учнів. За 5-10 хвилин за такою методикою можна продемонструвати 15-20 робіт різних учнів, проаналізувати їх якість, дати характеристику найбільш типових помилок, визначити шляхи їх усунення тощо.

Дуже часто у вчителя, який, захопившись творчою роботою учнів, одержаними позитивними наслідками, не вистачає часу на виконання останнього організаційного момента уроку - подачі і пояснення завдання додому. До кінця уроку залишились лічені хвилини, увага учнів знаходиться вже на низькому рівні. Те, що пише вчитель на дошці, не сприймається учнями. І тут допомогу.  вчителю можуть надати ЕЗ навчання.

Завдання із усіма подробицями можна заздалегідь записати на транспарантах до графопроектора, телевізійної системи з відео-камерою. За лічені секунди учні можуть ознайомитись із змістом завдання. Поява яскраво освітленого екрану вже сама по собі активізує і концентрує увагу учнів на тому, що там записано. Під час запису завдання учнями у зошитах, щодениках, вчитель має можливість дати необхідні на його думку пояснення, коментарі тощо.

Використання заздалегідь підготовленої наочності для побудови учнями відповідей на поставлені запитання, зміст запитань, вправ, інструкцій до їх виконання, одне із важливих завдань ЕЗ для інтенсифікації і раціоналізації виконання усіх елементів структури уроку. При цьому вчителю, як правило, вдається виконати у 2-3 рази більше роботи з учнями порівняно з іншими уроками, де ЕЗ не використовувалися.

Одним із важливих дидактичних призначень Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 є підвищення ефективності нетрадиційних форм проведення уроків. Розглянемо практичну реалізацію дидактичних призначень ТЗН при організації і проведенні таких занять.

Урок-лекція - одна із форм організації навчальних занять у закладах освіти. Вона дає можливість вчителю за час одного або двох об'єднанних уроків подати великий за обсягом навчальний матеріал з акцентом на основні принципи, закони, закономірності розвитку науки або певної галузі, навчальної теми, яка буде вивчатись протягом наступних кількох уроків. Це є позитивним фактом, тому що сприяє виробленню в учнів умінь та навичок планувати свою діяльність, здійснювати самостійно цілеспрямовані пізнавальні дії, їх самоконтроль тощо. Але превалювання словесної форми подачі і пояснення навчального матеріалу протягом тривалого часу, може призводити до спаду рівня пізнавальної активності учнів до змісту лекції. Причин може бути багато. Наприклад, використання однотипної   (словесної)  форми   подачі   навчальної  інформації, відсутність наочної опори при поясненні явищ і процесів.

Для забезпечення повсякчасного високого рівня уваги учнів до змісту лекції бажано ширше використовувати ТЗН для забезпечення наочною опорою словесних пояснень вчителя. Це можуть бути кадри діафільму чи діапозитивів. Зокрема, перед поясненням нового навчального матеріалу можна продемонструвати транспаранти до графопроектора, телевізійної техніки для ознайомлення учнів з основним змістом питань, на які будуть дані відповіді у лекції. Для урізноманітнення форм подачі  навчальної інформації,  словесні пояснення бажано чередувати з показом окремих фрагментів, кінофільмів, відеозаписів, з прослуховуванням фонозаписів. При цьому не забувати, що протягом усього часу лекції, учні повинні не тільки слухати вчителя, читати на дошці записи, дивитись кадри екранних і екранно-звукових засобів, але й періодично виконувати практичні завдання. Це може бути запис плану подачі навчального матеріалу, запитань, на які потрібно дати відповіді, коротких анотацій змісту ЕЗ, ЕЗв.3, малюнків, схем тощо. Усе це оформляється у вигляді конспекту лекції.

Взагалі систему дидактичних завданнь окремих елементів ТЗН, види робіт вчителя і учнів, можна подати у формі таблиці 11.1.

Урок-екскурсія. Основне призначення такого уроку - ознайом­лення учнів за допомогою кінофільмів, відео­записів, телепередач - подача повного обсягу навчальної інформації для   проведення   уроку-екскурсії.   Вчитель   організовує   процес перегляду цих засобів навчання, ставить відповідні запитання, на які учні дадуть відповіді після проведення кіно- і телеекскурсії. Тут у процесі бесіди вчитель може використати однозначні за змістом кінофільму,  відеозапису чи телепередачі  кадри  з діафільмів, діапозитивів, які будуть наочною опорою для побудови точних і правильних відповідей.

Ефективними формами навчальних занять є уроки-семінари, уроки-конференції. Проте, практика їх проведення показує, що участь у них приймає обмежена кількість учнів, які мають добре розвинуті навички та уміння логічно мислити і усно /письмово/ передавати свої знання, висновки, передбачення тощо. Допомогу у вирішенні цієї проблеми можуть надати ТЗН. Це, у першу чергу, спеціально підібрані   до   теми   доповіді   кадри   діафільмів,   діапозитивів, транспарантів до графопроектора або замкненої телевізійної техніки. Комплекс таких ТЗН допомагає учням логічно правильно побудувати свою доповідь. Спираючись на екранні зображення об'єктів, явищ і процесів, учні легко і доступно можуть дати пояснення їх сутності, особливості взаємозв'язків тощо. При цьому ефективними ТЗН є окремі кінофрагменти, відеофрагменти, фонозаписи. Вони можуть бути використані учнями у доповіді як підтвердження основних положень доповіді або як засіб постановки проблеми, що є пред­метом дослідження.

Одним із важливих дидактичних призначень ТЗН є активізація творчої діяльності учнів шляхом запровадження виконання ними різних творчих робіт  При цьому для забезпечення всебічного розвитку пізнавальних можливостей учнів, необхідно використовувати різні види таких робіт у комплексі, які можуть оформлятися у формі рефератів, рецензій, їх зміст визначається вчителем за допомогою постановки конкретних запитань, на які учні повинні дати відповіді. Для виконання такого виду роботи можна обирати різні за змістом ТЗН. Подивившись, наприклад, кінофільм, телепередачу, прослухавши звукозапис, учні під керівництвом вчителя можуть "тренуватись" у написанні рецензії, реферату. ТЗН використовуються як джерело навчальної інформації для аналізу, а оперативність ії подачі сприяє інтенсифікації процесу формування в учнів умінь та навичок напи­сання рецензії, рефератів.

За змістом творчі роботи можуть складатися з: написання твору на суспільнополітичні чи морально-етичні теми; написання враження про життя і творчість певної людини, про особливості антології розвитку мистецтва, живопису тощо; написання плану, сценарію, аналізу змісту прослуханих радіокомпозицій спектаклів, віршів, грамзаписів про історію розвитку музики та її значення у житті людей тощо. Для активізації цієї роботи також важливе значення має використання ТЗН, Оскільки лише за їх допомогою учням одночасно можна подати і пояснити за 10-20 хвилин у яскраво-образній, наочній і емоційній формах цілі періоди історії розвитку певної науки, культури народу або показати найбільш важливі сторінки з життя відомих письменників, поетів, народних героїв тощо. З цією метою можна використати:

-навчальні кінофільми або відеозаписи;

-науково-популярні кінофільми, телепередачі та їх відеозаписи, які за змістом наукової інформації призначені для пропагування у популярній формі досягнень науки, культури:

-фонозаписи віршів, оповідань, радіопередачі.

Практика  навчально-виховного процесу у закладах освіти показує, що в учнів формуються міцні і переконливі уміння та навички сприймання, усвідомлення прекрасного, норми та правила етичної і моральної поведінки, якщо вони одержали і змогли висловити  (письмово  чи  усно)   певні  емоційні   переживання, задоволення. Спонукати їх на це можна шляхом виконання творчих робіт  на  основі  аналізу  інформації,  одержаної  у   наслідок прослуховування та перегляду ТЗН. Для цього можуть бути використані  науково-популярні,  художні  ігрові  телепередачі  та кінофільми, сюжет і зміст яких не тільки знайомить з новими явищами, процесами, але й активно впливає на емоції учнів, сприяє виробленню певних виражальних засобів (учень разом з героями хвилюється, діє). Після перегляду таких кінофільмів та телепередач і виконання творчих робіт за їх змістом, крім емоційних, моральних, етичних уявлень, учні засвоюють окремі  граматичні  категорії, збагачуються новими словами або новими значеннями вже відомих слів, доречності і точності їх вживання Знайомляться із змістом різни епітетів, порівнянь, метафор, алегорій, гіпербол і т.ін. При цьому словарний запас учнів може поповнюватись як загально­вживаною лексикою, так і виразами вузькостилистичного, специфічно-побутового,     науково-термінологічного,     виробничо-професійного, офіційно-ділового, емоційно-забарвленого, поетичного, просторічного призначення [76; 77].

Отже,   проведений  аналіз  варіацій  дидактичної  ролі  та призначення змісту навчальної інформації, яка подається за допомо­гою Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 у наочній, звуковій та семантичній формах дозволяє зробити такі висновки:

1. Звукові засоби навчання (радіопередачі, фонозаписи) бажано використовувати на уроках або на окремих його етапах, з дидактичною роллю автономного джерела навчальної інформації. Коментування у процесі прослуховування різко знижує очікуваний ефект емоційного і естетичного впливу на учнів. Роль вчителя -постановка  завдань   перед   прослуховуванням   і   проведенням заключної   бесіди.   Використання   фонозаписів,   як   правило, супроводжується якісним засвоєнням навчального матеріалу учнями і виконанням завдань навчального процесу, якщо вони застосовуються у комплексі з іншими засобами навчання (малюнки, підручники, інші друковані і дидактичні матеріали).

2. Звукові навчальні кінфільми, кінофрагменти, телепередачі, відеозаписи можна використовувати на уроках або на окремих його етапах з різною дидактичною роллю. А саме:

-як автономні засоби інформації для формування в учнів необхідних знань, умінь та навичок їх використання у практичній діяльності. При цьому можуть створюватись сприятливі умови для інтенсифікації процесу навчання учнів, розвитку у них умінь та навичок самостійного сприймання, засвоєння навчального матеріалу:

-як засоби ілюстрації до словесних пояснень учителя, текстів підручників і інших засобів навчання.

3. Неозвучені  конофрагменти,  кінокільцівки,  діафільми,  діа­позитиви, транспаранти до графопроектора, епіпроектора, телевізійної техніки, в основному, бажано використовувати як засоби ілюстрації до пояснень та розповіді вчителя, текстів підручників і інших засобів навчання, але обмежувати застосування лише дидактичною роллю ілюстрації є нераціональним використанням їх зображувальних та виражальних можливостей. На окремих етапах уроку такі ТЗН з успіхом можна застосовувати як автономні засоби інформації для сприймання та  засвоєння  учнями  навчального  матеріалу  під керівництвом учителя.

4. Підвищена середня швидкість подачі навчального матеріалу за  допомогою   Зв.3,   ЕЗв.3   навчання,   відсутність   постійного керівництва з боку вчителя процесом сприймання та засвоєння учнями  навчальної  інформації,  потребує  від  учнів  активізації пізнавальної діяльності. Це зобов'язує вчителя перш ніж застосо­вувати Зв.3, ЕЗв.3 підвищити рівень сформованості в учнів умінь та навичок якісного сприймання та засвоєння навчального матеріалу, поданого за їх допомогою.

5. Специфічні особливості інформаційного фонду ТЗН опера­тивно подавати та пояснювати у наочній, яскраво емоційній і узагальненій формах великі обсяги навчального матеріалу, дозволяє вважати, що у процесі навчання Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 можна успішно використовувати з дидактичними призначеннями:

-урізноманітнення форм і методів, способів, прийомів подачі та пояснення нового навчального матеріалу;

-активізації розвитку пізнавальних можливостей учнів;

-інтенсифікації та раціоналізації роботи вчителя і навчальної діяльності учнів;

-підвищені практичної реалізації принципів гуманізації та гуманітаризації навчання, формування етичних, моральних, естетич­них правил, норм поведінки і суспільної діяльності учнів.

 

3. МЕТОДИКО-ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТЗН

3.1.  Психолого-педагогічні передумови застосування ТЗН.

Зміст та виражальні можливості інформаційних функцій ТЗН показують, що Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 на уроках або на окремих етапах можна використовувати як ілюстрації до пояснень вчителя і інших засобів навчання, як самостійні автономні джерела інформації з різними дидактичними призначеннями. Але, чи завжди їх можливості достатні для формування в учнів якісних знань?

При перегляді та прослуховуванні ЕЗ, ЕЗв.3 специфічні особливості подачі навчальної інформації у першу чергу впливають на почуття учнів - їх фізіологічна природа реагує раніше, ніж інтелект. Уважно  спостерігаючи  за  кадрами кінофільму, телепередачі чи їх відеозаписів, слухаючи музичний і дикторський супроводи, учні можуть не повністю усвідомлювати їх зміст. Дані висновки цілком підтверджуються З.Кракауер [75, с.216]  про  можливість  зниження  рівня  інтелек­туальної діяльності учнів під час перегляду екранних, екранно-звукових засобів і підкріплюються такими доказами:

- в ЕЗ, ЕЗв.3 зафіксована фізична дійсність такою, яка вона є у природі. Під впливом захоплюючого змісту кінокадрів, телекадрів глядач мимовільно реагує на них так само, як реагував би у повсякденному житті на ті матеріальні об'єкти, які демонструються;

- ЕЗ, ЕЗв.3 показують усі явища та процеси у русі і не тільки відтворюють фізичну реальність, але демонструють приховані від нас у повсякденному житті її форми,   які розкриваються    завдяки застосуванню   специфічних   для кінематографу прийомів. Усе це мобілізує увагу, почуття, зорові та слухові аналізатори, є додатковим навантаженням для глядачів і стимулюють не інтелект, а органічну реактивність. Збуджуючи цікавість, вони залучають у ті сфери, в яких чуттєві враження є вирішальними. Внутрішня збудженість, хвилювання спонукає відмовлятися від розумового аналізу того, що вони бачать на екрані. Контроль самосвідомості, як сили, що визначає хід   розумової діяльності   (осмислення,  усвідомлення, узагальнення, умовисновки тощо) послаблюються, а процес перегляду відбувається при зниже­ному рівні інтелектуальної діяльності.

Це в деякій мірі пояснює низьку якість засвоєння знань учнями. Але, слід сказати, що є цілий ряд інших причин, які можуть негативно впливати на процес сприймання та засвоєння навчальної інформації. Наприклад,  під  час  використання кінофільмів  або телепередач, відеозаписів, усі явища та процеси демонструються на екрані у динаміці і безперервно, а зворотній зв'язок між вчителем і учнями відсутній. Це може призводити до невідповідності подачі навчальної інформації пізнавальним можливостям учнів, а також порушення цілеспрямованої уваги до спостереження і аналізу сутності явищ та процесів, які вивчаються. Отже, дидактичні можливості інформаційно-пізнавальної та інформаційно-регуляційної функцій Зв.3,  ЕЗ, ЕЗв.3 можуть бути недостатніми для забезпечення якісного сприймання та засвоєння їх змісту. Необхідно застосовувати додаткові методи та прийоми організації пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують більш високий рівень активізації їх інтелектуальної діяльності. Для цього структура, технологія і методика використання ТЗН повинна бути спрямована на формування в учнів трьох найбільш суттєвих ознак Перша - наявність підвищеної орієнтованої інтелектуальної   реакції   на   засвоєння навчальної інформації. Друга  - необхідність здійснення ряду послідовних пізнавальних дій (самостійно або разом з вчителем), спрямованих на виконання поставлених завдань уроку. Третя - відповідність пізна­вальних можливостей учнів методиці пояснення нового навчального матеріалу.

3.2. Система побудови методики використання ТЗН

Проведені експериментальні дослідження і практика використан­ня ТЗН показує, що формування в учнів вищеназваних ознак може бути забезпечене при підвищенні керівної ролі вчителя як організатора процесу сприймання та усвідомлення учнями навчальної інфомації у процесі перегляду ними ЕЗ, Зв.3, ЕЗв.3. Виконання цього завдання бажано здійснювати шляхом:

-постановки перед учнями конкретних завдань (із записом їх змісту у зошитах), які вони повинні розв'язати на уроці;

-проведення настановчої бесіди з метою актуалізації знань учнів, необхідних для усвідомлення нового навчального матеріалу;

-застосування поетапного методу подачі та пояснення нового навчального матеріалу за допомогою фрагментарного демонстрування ЕЗв.3 із застосуванням штучного прийому зупинки окремих кадрів (прийом "стоп-кадр") на 1-3 хвилини.

Як правило, зупиняти бажано ті кадри, в яких зафіксовано різноманітні графіки, таблиці, схеми, будови об'єктів, які вивчаються і т.ін. Під час зупинки проводити з учнями певну роботу. Наприклад, запропонувати записати схему, таблицю у зошитах, дати пояснення до них. Така організація пізнавальної діяльності до і у процесі вико­ристання ТЗН дозволить підвищити якість знань учнів на 15-20% [17; 19; 21; 22; 23].

Використання ТЗН у процесі проведення занять потребує акти­візації пізнавальної діяльності учнів, напруження роботи зорових та слухових аналізаторів. Це в окремих випадках може негативно впливати на динаміку розумової працездатності учнів. Як відомо, на кожному етапі навчання учні можуть справлятись із цими навантаженнями. Вони у певних межах, навіть необхідні для розвитку організму. Проте навчальна діяльність буде ефективною, якщо по тривалості і інтенсив­ності не буде перевищувати меж розумової працездатності особливо чутливих високореактивних клітин головного мозку. Тому для оптимізації динаміки розумової працездатності учнів, ТЗН слід застосовувати за такою методикою, коли періодичність розумових навантажень супроводжується  відновленням  повноцінності фізіологічних функцій організму учнів до вихідного рівня (або близько до нього) за час перерви між заняттями.

Як це здійснити?

Як правило, рівень розумової працездатності не є постійною величиною, він змінюється на протязі робочого дня, тижня. У першій половині дня він найвищий, а у кінці знижується. У понеділок, вівторок, середу рівень розумової працездатності вищий, ніж у кінці тижня. Такі ж коливання спостерігаються і на протязі одного заняття. Цю особливість динаміки   розумової   працездатності   не завжди ураховують вчителі, викладачі. В останні хвилини заняття, у кінці робочого  дня або тижня,   від учнів нерідко вимагають такого ж напруження, як і на початку або всередині заняття, дня, тижня. Учні ж по своєму виправляють помилки вчителів,   викладачів: вони просто "відключаються" від виконання поставлених перед ними пізнавальних завдань. Так, проведені спостереження показали, якщо на початку і в середині заняття відмічається 10-12% випадків порушення уваги учнів, то на кінець - до 40% [4; 8; 18; 22; 23; 27; 29; 95]. Дане явище обумовлено не поганою поведінкою учнів,  а фізіологічною законо­мірністю. Це потрібно знати і при складанні структури занять урахо­вувати, що динаміка основних функцій центральної нервової системи, які забезпечують оптимальний рівень динаміки розумової працездат­ності учнів складається з декількох фаз:

1) перехід від спокою на новий робочий рівень;

2) оптимальна працездатність;

3) фаза зусиль;

4) виражене стомлення.

Тривалість кожної фази залежить від вікових особливостей учнів, характеру пізнавальної діяльності на заняттях [4: 14: 20: 23: 29; 95: 102].

Практика проведення занять показує,  що відпочинок учням, як правило, надається після останньої фази, коли вони помітно стомилися і спостерігається різьке зниження рівня розумової працездатності. А що, коли відпочинок давати учням під час фази напружених зусиль?

Проведені у цьому напрямку дослідження показують, що знижен­ня навантаження учнів за 10-15 хвилин до кінця уроку позитивно впливає  на  динаміку розумової працездатності на протязі усього робочого дня. Структуру уроку за динамікою розумової працездатності можна умовно ділити на чотири етапи. Перший. Підготовка до активної пізнавальної діяльності. Другий - активна навчальна діяльність. Третій - початок зниження рівня розумової працездатності. Він характеризується нестійкою увагою і зниженням інтересу до навчального матеріалу. Проте учнів ще можна залучити до інтенсивної пізнавальної діяльності, застосовуючи додаткові методи стимулювання їх вольових зусиль на якісне виконання завдань уроку.

Четвертий - виражене стомлення, яке спостерігається за 10-8 хвилин до кінця уроку.

Отже, відповідно до особливостей динаміки розумової праце­здатності учнів, ТЗН найкраще використовувати як джерело нових знань на другому етапі 2-4 уроку за розкладом у понеділок, вівторок, середу, четвер. Якщо вчитель передбачає повторення  навчального матеріалу, який вивчався раніше, то демострацію можна проводити і на третьому етапі уроку.

Ураховуючи, що перегляд та прослуховування учнями ТЗН супроводжується підвищенням напруження роботи зорових та аудитивного аналізаторів.

Тому ефективність ТЗН на уроці визначається при правильному урахуванні:

-змісту навачального матеріалу, типу та дидактичних завдань уроку,

-змісту комплексу ТЗН, інформаційного призначення і ролі при виконанні навчальних завдань уроку:

-динаміки розумової працездатності учнів на протязі одного заняття, навчального дня.

Побудову методики використання ТЗН умовно можна поділити на п'ять етапів:

1)      тематичне планування навчального матеріалу:

2)      визначення змісту навчального матеріалу, дидактичних завдань та типу заняття, форми його проведення;

3)      підбір комплексу ТЗН:

4)      дидактичне призначення та роль окремих елементів комплек­су ТЗН;

5)      технологія і методика використання ТЗН.

3.3. Підбір комплексу ТЗН для виконання дидактичних завдань уроку

Кінофільми, кінофрагменти, телепередачі та їх відеозаписи, діа­фільми, діапозитиви, посібники до графопроектора, епіпроектора, дискети для комп'ютерної техніки, звукозаписи відрізняються між собою, як правило, змістом інформації, формою її подачі, дидактичним приз­наченням і особливостями пояснення навчального матеріалу. Тому

для ефективного виконання всіх завдань уроку важливо правильно підібрати комплекс ТЗН. Виконати поставлене заняття можна на основі аналізу та урахування змісту та завдань основних складових частин (етапів) уроку, наприклад:

- перевірка домашнього завдання;

- актуалізація чуттєвого досвіду учнів і опорних знань, необхідних для усвідомлення нового навчального матеріалу;

- мотивація навчальної діяльності учнів;

- повідомлення теми, мети і завдань уроку;

- подача і пояснення учням нового навчального матеріалу;

- повторення, узагальнення і систематизація одержаних учнями знань;

- формування умінь та навичок застосування одержаних знань у практичній діяльності;

- підведення підсумків уроку та повідомлення змісту домашнього завдання [88; 89].

На кожному із  вищеназваних  етапів  вчителю можна вико­ристовувати різні види ТЗН. Так, на першому - це можуть бути само­стійно виготовлені транспаранти до графопроектора, за допомогою яких доцільно продемонструвати зміст запитань, структурні схеми, таблиці, графіки тощо для унаочнення відповідей учнів.

Специфічною особливістю другого етапу заняття є необхідність за короткий проміжок часу перевірити (поновити) або поповнити той обсяг знань, який необхідний для сприймання і   усвідомлення   нового навчального   матеріалу.   Ефективно виконати завдання можна за допомогою демонстрації короткого кінофрагмента, відеофрагмента, окремих кадрів діафільму чи діапозитивів. Раціонально провести етап актуалізації знань учнів можна і за допомогою спеціально підготов­лених транспарантів до графопроектора. На них вчитель під час підготовки та проведення уроку записує основні закони, визначення понять, формули, таблиці, графіки, які необхідні учням для розуміння нового матеріалу. Застосування такої наочності дає можливість швидко перевірити (поповнити) знання учнів. Як правило, перед проведенням актуалізації, учитель повідомляє, що ці знання їм будуть потрібні для ефективного сприймання і усвідомлення нового навчального матеріалу,

На третьому  етапі, з  метою  раціонального  використання навчального часу у процесі ознайомлення учнів з планом пояснення навчального   матеріалу,   доцільно   застосувати транспаранти до графопроетора, телевізійної техніки і продемонструвати на екрані структуру подачі навчального матеріалу, запропонувати учням записати їх у зошитах.

На четвертому етапі уроку, якщо новий навчальний матеріал містить наукову інформацію, унаочнення якої з педагогічної точки зору найкраще зробити за допомогою ТЗН,  вчитель може запланувати демонстрацію відповідного кінофрагмента, відеофрагмента, кадрів діа­фільму, діапозитиви, тощо.

На п'ятому і  шостому етапах  уроку  бажано  здійснювати унаочнення відповідей учнів при закріпленні нового навчального матеріалу, а також повідомлення завдання додому. З цією метою можна використати відповідні кадри діафільму, діапозитиви або спеціально виготовлені транспаранти   з   відповідними   схемами, малюнками, записами запитань, змісту вправ, задач, тощо.

За аналогічною технологією та методикою доцільно підбирати комплекс ТЗН для проведення інших типів уроків.

Створювати комплекс для кожного конкретного уроку бажано на основі аналізу інформаційних можливостей ТЗН, які ілюструють і пояснюють об'єкти, явища і процеси, що вивчаються, повторюються, систематизуються та узагальнюються на уроці або окремих його етапах. При цьому складові частини комплексу можуть відрізнятись між собою змістом навчальної інформації, формою її подачі, дидактичним призначенням на уроці. У зв'язку з цим, бажано підбір комплексу здій­снювати з урахуванням можливостей:

- органічного поєднання змісту інформації ТЗН з словом учителя, а також іншими засобами навчання;

- запровадження   різноманітних   форм   і   методів викладу навчального матеріалу, активізації пізнавальної діяльності учнів;

- створення сприятливих умов для виконання одного або кількох завдань уроку.

Якщо комлекс ТЗН призначається для виконання кількох завдань уроку, наприклад:

- актуалізації чуттєвого досвіду і опорних знань учнів;

- мотивації навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдання уроку;

- подачі нового навчального матеріалу, то потрібно підбирати динамічні і статичні ЕЗ, ЕЗв.3, зміст яких в основному не повторюється.

Якщо комплекс призначений для виконання таких завдань, як подача навчального матеріалу, повторення, узагальнення та сис­тематизація знань, то бажано, до його складу включати динамічні і статичні ЕЗ, ЕЗв.3, у яких інформація може повторюватись, але форма викладу та пояснення навчального матеріалу була різна.

Отже, різноманітність  змісту   інформаційних  функцій, дидак­тичної ролі та призначення ТЗН, варіативності  форм, методів та прийомів їх застосування дає підстави вважати, що вони мають великі потенційні можливості для підвищення якості   знань учнів, інтен­сифікації та раціоналізації їх навчальної діяльності. Разом з тим, слід відзначити,   що  практична реалізація вищенаведених можливостей ТЗН буде ефективною, якщо вони будуть   використовуватися   як інструменти педагогічної діяльності вчителя   у комплексі з іншими засобами навчання при вирішенні усіх завдань навчального процесу.

 

4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Основним навчальним приміщенням школи є навчальний кабінет -це підрозділ, оснащений наочними посібниками, обладнанням, меблями і спеціальними пристроями, в якому проводяться уроки, позакласні і факультативні заняття, виховна робота з учнями. У цій роботі широко застосовуються технічні засоби навчання.

Для ефективного використання Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 важливе значення має оснащення кабінету потрібною проекційною, телевізійною, звуковідтворюючою апаратурою,  інформаційними фондами ТЗН, пультами для дистанційного керування апаратурою, денним і вечірнім освітленням кабінету та відповідним обладнанням для затемнення приміщення.

Вся робота по керівництву поточним і перспективним оснащенням кабінету здійснюється безпосередньо завідуючим кабінетом. При цьому перспективний план складається директором і заступником по навчально-виховній роботі на рік за участю завідуючих кабінетів. У ньому встановлюються кошти, які можуть бути витрачені на обладнання кожного кабінету потрібною апаратурою, виконання електромонтажних і інших видів робіт, коли саме. Складений перспективний план розглядається і затверджується педагогічною радою школи. Питання доцільності запровадження певних методів і прийомів для удосконалення обладнання, ТЗН, їх розташування і використання в кабінеті розглядаються та затверджуються на відповідних методичних об'єд­наннях школи.

Найближчим помічником завідуючого кабінетом, а також і вчителів, які проводять у них заняття, є лаборант. Його завдання – забезпечити безперервну готовність 3Н, усієї апаратури ТЗН і електрообладнання до використання на кожному уроці, а також у позаурочний час.

Лаборант відповідає перед завідуючим кабінетом за збереження 3Н, апаратури ТЗН і електрообладнання до неї. Він повинен обов'язково знати всю систему навчального обладнання, техніку безпеки роботи з ним, підтримувати його у постійній готовності. Систематично виконувати правила зберігання апаратури та обладнання і проведення поточного ремонту, який можна здійснити в умовах школи.

Відповідно до планів вчителя і завідуючого кабінетом, в обов'язки лаборанта входить надання безпосередньої допомоги вчителю у підготовці 3Н апаратури ТЗН і відповідного інформаційного фонду, також надання потрібної допомоги до і під час проведення уроку.

Отже, у лаборанта багато завдань і обов'язків, але успішне їх виконання залежить, у першу чергу, від правильності організації завідуючим кабінетом його роботи.

Оскільки спеціально підготовлених лаборантів для обслуговування кабінетів педагогічні інститути не готують, то завідуючому і вчителям потрібно звернути особливу увагу на надання практичної допомоги лаборанту в ознайомленні з правилами користування та технікою безпеки роботи з системою 3Н, обладнанням кабінету 3Н, комплексом з потрібною проекційною, телевізійною, звуковідтворюючою апаратурою, яка забезпечить ефективне використання ЕЗ, ЕЗв.3, Зв.3 на уроках? Для цого потрібно послідовно вирішити багато важливих завдань. Назвемо основні з них:

- яке приміщення потрібно вибрати для кабінету?

- яку апаратуру ТЗН потрібно придбати для оснащення кабінету?

- як розмістити 3Н апаратуру ТЗН у кабінеті?

- як встановити пристрої та штори для затемнення приміщення?

- які види екранів бажано використовувати?

- як забезпечити кабінет необхідними інформаційними фондами Зв.3, ЕЗв.3, ЕЗ?

- як створити безпечні умови застосування ТЗН і інших видів навчально-наочних посібників, обладнання для поведення демонстраційних дослідів, лабораторних робіт, практикумів, гурткової роботи у позаурочний час тощо.

4.1. Вибір приміщення для навчального кабінету

Як зазначається у діючих санітарно-гігієнічних рекомендаціях, щодо особливостей функціювання навчальне- виховного процесу у середніх закладах освіти [4; 29; 47; 68; 95; 99; 102; 114]. Вибір розмірів і конфігурації  навчального  приміщення   потрібно  здійснювати  з урахуванням особливостей роботи учнів, потреб організму у споживанні певної кількості повітря, необхідності раціонального розміщення меблів і навчального обладнання для наукової організації праці вчителя і учнів (НОП).

Відповідно до діючих будівельних норм і правил для шкіл [23; 29:

51; 68; 95; 101; 102] площа класної кімнати повиння бути не меншою 50 м2, у школах каркасної конструкції - 54 м2, площа навчальних кабінетів-лабораторій до 66 м2. При цьому мінімальна площа на одного учня повинна бути 1.25 м2.

Проте у сьогоднішніх умовах, коли необхідно збільшувати наповнюваність навчальних кабінетів до 40 учнів у одній класній кімнаті, систематично застосувати активні методи навчання з використанням різноманітних ТЗН, демонстраційних експериментів, навчально-наочних посібників, лабораторних робіт, практикумів, вищезазначені діючі нормативи є недостатніми для забезпечення умов НОП вчителя і учнів, комфортних умов їх діяльності.

Проведені дослідження [27, с.287: 51, с.63; 114, с.61] показують, що для створення оптимального середовища у кожному навчальному кабінеті для нормального фізичного розвитку, а також постійного підтримання високої працездатності учнів, застосування новітніх технологій навчання, необхідно передбачити вибір навчального приміщення (класної кімнати) потрібно здійснювати із розрахунку не менше 1,5 м2 на одного учня. При цьому бажано для розміщення секційних шаф, де зберігається навчально-наочне обладнання, ТЗН, виділяти додаткову площу. Виходячи із вищенаведенного, оптимальні умови створюються при площі навчальних кабінетів природничого циклу -80,2 м2, а для кабінетів гуманітарного циклу - 60 м2. Ці вимоги бажано ураховувати при розробці нових типів проектів шкіл.

Як зазначається у рекомендаціях [27; 51; 95], найбільш доцільною формою приміщення навчального кабінету є прямокутник з розміщеним вікон по одній із його довгих сторін. Це дає можливість забезпечити попадання світла на робочу поверхню столів учнів та вчителя з лівої сторони, а також забезпечити кут спостереження навчально-наочних засобів навчання, що розміщені на фронтальній стінці кабінету у межах 30-35°. У даному випадку це кут між лінією погляду і площиною, наприклад, класної дошки. Якщо кут менший за 30°, то погіршуються умови спостереження за об'єктами вивчення, що супроводжуються додатковим напруженням роботи зорових аналізаторів учнів. Для дотримання оптимальних розмірів кута перший ряд учнівських робочих місць бажано розміщувати на відстані не менше 1,6 м (краще 2 м) від об'єктів спостереження, як правило, класної дошки.

Розрахунки показують, що при дотриманні вищеназваних основних вимог до площі і конфігурації навчального кабінету, розміщення учнівських робочих місць, найкраще здіснити, якщо навчальне приміщення має співвідношення сторін 3:4. У такому навчальному приміщенні парні робочі місця учнів встановлюються із відповідними проходами між стінками та партами, між окремими рядами парт. Як приклад, розміщення шкільних меблів, робочих місць учнів та вчителя, лабораторного обладнання, класної дошки, апаратури ТЗН, екранів і іншого навчального обладнання для класів-лабораторій вивчення предметів природничої галузі знань (фізика, хімія, біологія) показано на рисунку 13.1.

Оскільки конфігурація (співвідношення сторін) приміщення кабінету може бути різною, то раціональним і правильним з точки зору техніки безпеки і правил гігієни, розміщення меблів та апаратури ТЗН вважатиметься таке, при якому між окремими меблями, апаратурою ТЗН та меблями були б такі відстані:

між рядами учнівських столів - не менше, ніж 0,6 м;

від класної дошки до перших учнівських столів - 2,6 м;

між учнівськими столами одного ряду - 0,6 м;

від стола вчителя до перших учнівських столів - 0,9 м;

від задньої стінки до учнівських міст (останніх у ряду) - 0,6 м:

від бокових стінок до учнівських місць - 0,5 м;

від апаратури ТЗН до учнівських місць -1,0м;

від телевізора до учнівських місць - 2,5 м [15: 51; 69; 114]. Урахування вищезазначених відстаней визначає і кількість рядів учнівських парт, які можна встановити у класі-лабораторії з даною конфігурацією, а також шаф для зберігання лабораторного обладнання апаратури ТЗН.

Для обладнання класу-лабораторії меблями промисловістю випускаються учнівські столи і парти з стільцями різних розмірів. Це дає можливість дібрати робочі місця для учнів з урахуванням їх антропометричних особливостей, вимог НОП [15: 27: 29: 51; 68: 95: 99:114). Для кожного учня робочий стіл важно підбирати відповідно до його зросту. Для кабінету фізики, хімії, біології це учнівські столи і стільці, групи "В", "Г", "Д" (у пропорціях, вказаних у табл.13.1).

Позначення групи меблів для учнівських столів і стільців нанесені на нижній поверхні кришки столу і стільця у вигляді дробу де чисельник вказує групу меблів, а знаменник - для якого зросту вони призначені. На бокових стінках столів і стільців нанесені у вигляді кольорового круга діаметром 25 мм чи горизонтальної смужки шириною 20 мм позначки. Для групи "В" - голубого, для групи "Г" - зеленого, для групи "Д" - білого кольорів [15: 27; 51: 95; 109: 119].

Одним   з   важливих   елементів   кабінету-лабораторії   є демонстраційний стіл. Найкраще, коли він двотумбовий з розмірами не менше, ніж 250х80 см і висотою 90см. Основне його призначення -постановка демонстраційних дослідів. До демонстраційного столу бажано підвести постійний і змінний електричний струм з плавно регульованим значенням напруги від 220 В до 6 В, водопровідний кран із зливною раковиною, газ із газовим пальником. Для створення сприятливих умов спостереження за демонстраційним дослідом демонстраційний стіл можна встановити на подіумі висотою 20...ЗО см відносно підлоги [15; 51:114].

У кабінеті бажано мати і робочий стіл учителя (частіше у вигляді кафедри), де вчитель може пояснювати весь теоретичний матеріал, керувати ввімкненням усіх технічних засобів та освітленням навчального кабінету. Тут, як і на демонстраційному столі, слід встановити загальний вимикач подачі напруги до всього електрообладнання кабінету.

Класна дошка на всіх уроках використовується як основний пристрій для подачі учням навчальної інформації у письмовій і графічній формах. Заміна її екраном для графопроектора на практиці не виправдовується з технічної і гігієнічної точок зору оптимізації роботи вчителя і учнів. Тому дошка у кабінеті має бути великих розмірів. Найкраще, якщо вона складатиметься із трьох секцій. Центральна -розміром 200х120 см і дві бокові - 100х120 см. Загальна корисна площа -7,2 м2. Це дає можливість зафіксувати на дошці досить великий обсяг навчальної інформації, а окремі її фрагменти використовувати протягом уроку. Крім того, наявність трьох секцій дає змогу робити записи на дошці одночасно трьом учням або завчасно готувати до уроку різні записи запитань, зміст вправ, креслення, тощо. Для швидкого і якісного виконання на дошці графіків, таблиць на одній з її секцій, слід зробити координатну сітку постійного виконання з квадратами 6х6 см.

Для раціонального використання передньої стінки кабінету бажано, щоб бокові секції дошки складалися. Площу стіни кабінету, яка вивільняється при складанні, можна використати для розміщення на ній, наприклад, додаткового екрана для графопроектора чи для одержання тіньових проекцій окремих демонстраційних дослідів і т.ін.

Для зберігання демонстраційних приладів, іншого навчального обладнання, найкраще використовувати секційні шафи.

Як показує практика, стенди мають бути постійними, а інші - змінними. До постійних належать стенди з інформацією, якою учні користуються на кожному уроці, портрети видатних учених, основні вимоги (правила) наукової організації праці учнів, інструкції з правил техніки безпеки роботи у навчальному кабінеті і т.ін. Змінні стенди, як правило, виготовляють у вигляді легких дерев'яних щитів, на яких зафіксована навчальна інформація про теми, що вивчаються на найближчих уроках, розміщуються у формах друкованих посібників, схем тощо.

Одним з важливих допоміжних приміщень навчального кабінету є препараторська. Ще зустрічаються випадки, коли вона повністю перетворена на приміщення, де лише зберігаються демонстраційні прилади та інше обладнання кабінету. Це значно ускладнює проведення уроків на належному науковому і методичному рівнях, оскільки для вчителя не створюються сприятливі умови для підготовки до уроку.

Практика свідчить, що у препараторській кімнаті бажано встановити робочий стіл учителя і шафу для зберігання дидактичних матеріалів до уроків, друкованих посібників, педагогічної та науково-популярної літератури, інструментів для профілактичного ремонту демонстраційних приладів та обладнання до них.

До препараторської кімнати, як правило, вхід учням заборонений. Тому тут можна розмістити найбільш небезпечну апаратуру, електричне обладнання і вогненебезпечні наочні посібники та матеріали, зокрема електричний щит кабінету, шафу, де зберігаються діафільми, діапозитиви, посібники до графопроектора, відеозаписи, тимчасово взяті у фільмотеці кінофільми та кінофрагменти. Слід також передбачити місце для розміщення на пересувних візках мобільного фонду апаратури ТЗН (телевізора, кінопроектора, графопроетора, діапроектора, магнітофона, відеомагнітофона, електропрогравача, радіоприймача). Такий відбір меблів, приладів, обладнання та розміщення їх у препараторській кімнаті відповідає потребам вчителя і правилам техніки безпеки.

У практиці роботи шкіл є випадки, коли під навчальні приміщення відводяться кімнати квадратної або поперечної (із співвідношенням сторін 4:3) конфігурації. У зв'язку з цим, для дотримання оптимального кута розгляду учнями демонстраційних дослідів, інших навчально-наочних посібників, розміщення робочих місць учнів (двомістні парти, столи) слід здійснювати у чотири ряди. Для того, щоб не викликати напруження зорових аналізаторів учнів, бажано збільшувати мінімальні розміри площі приміщення до 64 м2, а класи-лабораторії до 80 м2. Перший ряд робочих місць розміщувати на відстані більше 3 м від класної дошки. Для забезпечення усіх санітарно-гігієнічних норм і правил функціювання навчального процесу і комфортних умов навчального середовища у таких класних приміщеннях, класах-лабораторіях бажано розміщувати не більше ЗО робочих місць учнів. Це можуть бути, наприклад, навчальні предметні кабінети фізики, хімії, біології, що обладнані окремими робочими місцями для учнів із використанням комп'ютерної техніки. Загальний план розміщення робочих місць учнів і вчителя може бути поданий за схемою, що показана на рисунку 13.2

1. Екран.

2. Демонстраційний стіл.

3. Стілець вчителя.

4. Робочий стіл вчителя.

5. Робочі столи з комп'ютерною технікою.

6. Робочі столи (парти) учнів.

7. Підставки пересувні для апаратури ТЗН.

8. Секційні шафи для зберігання навчального обладнання.

4.2. Освітлення приміщення навчального кабінету

У процесі навчання особливо велике навантаження припадає на зорові аналізатори учнів. Коли освітленість кабінету і робочих місць недостатня, рівень працездатності і гострота зору учнів різко знижується. За даними вчених-гігієністів, якщо освітленість робочих місць учнів досягає 150 лк (люксів), гострота зору до третього уроку підвищується, а на кінець занять залишається не гіршою від вихідного рівня. При меншій освітленості, наприклад, до ЗО...50 лк, гострота зору з часом різко знижується і на кінець п'ятого уроку становить 70...75% відносно вихідного рівня [27, с.310; 95, с.48; 114, с.55].

Як же забезпечити нормальну освітленість навчального кабінету фізики?

Як відомо, у класному приміщенні, кабінеті-лабораторії є велика кількість меблів, лабораторних приладів та інших засобів навчання, тому при його обладнанні слід враховувати кілька факторів у комплексі, які визначають рівень освітленості кабінету і робочих місць учнів. Це, насамперед, штучна і природна освітленість приміщення, кабінету. Відповідно до існуючих нормативів, освітленість Е=150 лк горизонтальних робочих поверхонь на рівні 0,8 м від підлоги, забезпечується, якщо у приміщенні площею до 70м2 розміщується 8...12 світильників з лампами розжарювання по 200...300 Вт кожна Це становить у середньому 48 Вт на кожний квадратний метр площі [27; 51; 95; 114]. Якщо для штучного освітлення використовувати люмінісцентні лампи, то потрібно, щоб створена ними мінімальна освітленість становила 300 лк. З коефіцієнтом запасу, який дорівнює 1,3... 1,5. Такі норми освітленості виконуються при встановленні люмінесцентних ламп із розрахунків 15-20 Вт/м2.

Для попередження можливого виходу з ладу електричних ламп під час проведення уроків та інших навчальних занять слід ураховувати, що гарантований час роботи ламп розжарювання - 1000, а для люмінесцентних - 2500...3000 год горіння. Тому бажано своєчасно їх міняти, не чекаючи повного виходу з ладу. Розміщувати світильники слід так, щоб відстань до робочої поверхні /парти, стола учня/ була не меншою 2 м.

При створенні штучного освітлення у навчальному кабінеті важливе значення має і природне освітлення робочих місць. Що для цього треба враховувати? По-перше, розміщувати робочі місця вчителя та учнів так, щоб світловий потік сонячного світла падав на їх поверхні з лівого боку. Не встановлювати на вікнах перешкод для проходження світлового потоку, своєчасно їх мити, оскільки запилені, брудні вікна зменшують світловий потік сонячного світла на 40%, а квіти, розміщені на вікнах, - на 30% [27; 95; 114].

Важливе значення для освітленості приміщення має колір стелі, стін, меблів. Світлі кольори порівняно з темними підвищують освітленість на 20%. Тому, добираючи гаму кольорів, бажано враховувати коефіцієнти відбивання світла різними кольорами та їх відтінками: білий - 76...80%;

світло-жовтий - 65...78%; темно-жовтий - 44...66%; світло-зелений -38...72%; темно-синій - 6.,.32%; темно-зелений - 11...38%; світло-сірий -" 35...62%; темно-сірий - 13...35%. Добра освітленість створюється, якщо коефіцієнт відбивання стелею не менше ніж 70%, стінами - 50%. Тобто стеля білого, а стіни світло-жовтого або світло-зеленого кольорів. При цьому не слід робити на стінах малюнки. Це зменшує коефіцієнт відбивання світла і відповідно освітленість кабінету. Для меблів бажано, щоб коефіцієнт відбивання світла був у межах 40...70%. Тобто, коли вони мають світло-зелений або світло-коричневий кольори [27; 29; 51; 95; 104; 109; 114].

 

4.3. Підбір апаратури технічних засобів навчання кабінету

Відповідно до змісту освіти, навчальних програм, існуючих інформаційних фондів ТЗН, закономірностей та методів і прийомів здійснення навчального процесу, у кабінеті школи сьогодні бажано передбачити можливості наявності такої апаратури ТЗН: кінопроектори для демонстрування 16 мм навчальних кінофільмів, діапроектор для демонстрації діафільмів, діапозитивів, графопроектор та епіпроектор для демонстрування транспарантів на прозорій і непрозорій основі, електропрогравачі та магнітофони для озвучення фонозаписів, записаних механічним та магнітним способами.

Науково-технічний прогрес і невпинне удосконалення апаратури ТЗН, зумовлює появі досконалої телевізійної, комп'ютерної техніки, яку з успіхом можна використовувати для індивідуальної, групової і колективної роботи у навчальному процесі школи. Це досконалі, з великими розмірами екранів телевізори, відеопроектори, телевізійні камери, рідинно-кристалічні панелі у комплекті з графопроекторами, відео-магнітофонами, комп'ютерами, які дають можливість записати будь-яку екранну, звукову, екранно-звукову інформацію і продемонструвати її в умовах навчального кабінету школи. При цьому, процес застосування Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 з ергономічної точки зору набагато ефективніший, ніж при використанні традиційної апаратури ТЗН. Це, перш за все, можливості застосування ЕЗ, ЕЗв.3 у незатемненому (напівзатемненому) приміщенні навчального   кабінету,   значне   спрощення   процесу   технічного обслуговування апаратури у процесі навчальної роботи, мінімальні витрати електроенергії, надійність і безпечність у роботі, автоматизація її експлуатації. Тому при обладнанні навчальних кабінетів ТЗН, першочергову увагу бажано приділяти створенню комплектів телевізійної навчальної техніки, графопроектора і рідинно-кристалічної панелі з відеомагнітофоном або відеоплеєром, відеопроектором та відео-магнітофоном (відеоплеєра).

Відповідно до технічних характеристик та дидактичного призна­чення можна рекомендувати такі типи (види) апаратури ТЗН.

Графопроектори, у яких використовуються: галогенні лампи, що створюють світловий потік 2100-6000 люменів; інтерференційні дзеркала та лінзи для забезпечення рівномірної чіткості зображення по усьому полю, навіть тоді, коли кут проекції досягає 30°; пристосування для фіксації накладних елементів проекційних матеріалів; безшумні у роботі вентилятори для попередження перегріву проекційного приладу при безперервній роботі протягом тривалого часу.

Крім того, графопроектор повинен мати ряд технічних присто­сувань для зручного технічного обслуговування (переключення на резервні освітлювальні лампи, можливості швидкої їх заміни та регулювання яскравості освітлення, сигнальні лампи, ручки управлінь тощо). До кожного графопроектора бажано мати набори проекційних плівок з готовими малюнками, а також чистих, на яких за допомогою фламастерів можна робити відповідні записи, нескладні малюнки у процесі проведення занять.

При демонстрації зображень готових малюнків вчитель не завжди може знаходитись біля проекційного приладу, тому для керівництва увагою учнів, їх пізнавальною діяльністю до комплекту пристроїв графопроектора бажано мати світлові лазерні указки з автономним джерелом живлення, що розрахований на роботу на протязі 1-5 років.

Одним із видів апаратури ТЗН, навчального кабінету школи є проектор для демонстрування діапозитивів. Яким він повинен бути? Перш за все надійний і зручний у роботі. Крім того, він повинен мати світловий потік не менше 300-400 люменів; дистанційний пульт управління; безшумний у роботі вентилятор для попередження нагрі­вання проектора.

У процесі навчання досить часто необхідно використовувати так звану "оперативну" наочність з газет, журналів, книжок або просто показати учням виконану на звичайному папері певну роботу. Для виконання цього завдання у комплекті ТЗН бажано мати досконалий з великим світловим потоком епіпроектор. Для школи бажано вибирати епіпроектор, за допомогою якого можна проектувати зображення у напівзатемненному приміщенні навчального кабінету. Це епіпроектори типу Е6-501, Е63-508, Е8-520, Е9-523, Е10-521, Е11-52.

Ефективне навчання у школах не може бути повноцінним без широкого використання сучасної телевізійної техніки. Зокрема, комплексів "телевізор-відеокамера", "телевізор-відеокамера-відео-магнітофон", які дозволяють використовувати наочність, схеми, малюнки, друковані тексти, виготовлені на непрозорій основі, а також наочність з газет, журналів, книжок тощо для колективного їх аналізу та вивчення, навчальних телевізійних передач державного телебачення, власних відеозаписів. Телевізійна апаратура (у тому числі і комп'ютери) за розмірами екранів в основному призначені для індивідуальної роботи з учнями або з невеликими їх групами. Тому у школах бажано використовувати спеціальні пристосування для одержання проекційних зображень,  комп'ютерних, телевізійних відеоматеріалів.  Виконати поставлене завдання можна, якщо у школах використовувати рідинно-кристалічні панелі або мультимедійні проектори. Рідинно-кристалічні панелі застосовуються у комплексі з графопроектором, який має світловий потік не менше 6000 люменів і більше. Проектори універсальні і дають змогу підключити до них вихідні сигнали з комп'ютера, відеомагнітофона, відеокамери та одержувати зображення з розмірами 1,5-20 м2.

Сьогодні випускаються в основному у п'яти варі­антах: настільні малої потужності: настільні великої потужності;

портативні малої потужності; портативні великої потужності і комплекси проекційної панелі з графопроетором. Для колективної роботи із зображенням бажано використовувати комплекс графопроектора і УізиаІ Зузіетз типів: проектор ЗМ 9700, 9800, 9850, з проекційною панеллю 6150, 6450, 6750. Це універсальні помічники вчителя (викладача) під час проведення лекцій, практичних робіт, семінарів і інших видів занять.

За допомогою дистанційного пульта управління вчитель може керувати увагою учнів для якісного сприймання та усвідомлення змісту екранного зображення, робити відповідні коментування, пояснення тощо, здійснювати прийом "стоп кадр", поетапне висвітлення окремих елементів екранного зображення, акцентувати спеціальною стрілкою увагу учнів на найбільш важливих, з його погляду елементах зображення та інші прийоми керівництва пізнавальною діяльністю учнів.

Для одержання великих розмірів проекційних зображень з комп'ютера, відеомагнітофона, відеопрогравача, телевізійної камери, у школах можна використовувати також відеопоектор типу МР 8020.  Його технічні  характеристики  забезпечують  високоякісне зображення з розмірами по діагоналі від 45 до 750 см. Він має пульт дистанційного управління, зручний для перенесення у інші приміщення. Світловий потік Е-300 люменів, створює сприятливі умови для роботи із зображенням у напівзатемненому приміщенні навчального кабінету.

Для підвищення рівнів індивідуалізації, диференціації і самос­тійності навчання, поглиблення та удосконалення вивчення національних та іноземних мов у комплекс апаратури ТЗН необхідно включати лінгафонне обладнання. Сьогодні випускаються два типи (види) лінгафонного обладнання. Перший за технічними можливостями призна­чення і для прослуховування фонозаписів і обміну словесною інформацією між учнями, вчителем і учнями. Другий вид лінгафонного обладнання має значно ширші технічні можливості з використанням системи мультимедіа, [81; 99], яка передбачає не тільки індивідуальне, парне, групове, колективне прослуховування фонозаписів та функ-ціювання зворотніх зв'язків у системах "учень-учень", "учень - група учнів", "учитель-учень", "учитель - група учнів", "учитель - весь клас учнів", але й подачі учням у всіх вищеназваних системах відеоінформації

Для цього на робочих місцях учнів, учителя встановлено індивідуальні рідиннокристалічні панелі, які дозволяють за допомогою відеомаг­нітофона, відеоплеєра, комп'ютерної техніки здійснювати комплексну передачу учням фоно- і відеоінформації.

4.4. Розміщення апаратури та інформаційних фондів ТЗН у кабінеті

Для ефективного використання апаратури ТЗН важливе значення має правильне розміщення її у навчальному кабінеті. Які ж основні фактори при цьому слід насамперед враховувати? Відповідно до правил техніки безпеки та вимог гігієни навчання таких факторів існує три. Перший - встановлена апаратура не повинна перекривати проходи між рядами робочих місць учнів і має міститися на відстані не менше ніж 1 м від найближчого учня [15; З0; 69; 92; 95].

Наше око реагує на світло, що відбивається від поверхні об'єкта спостереження. Кількість такого світла в напрямі до ока характерізується яскравістю об'єкта. Тому другим фактором є яскравість зображення на екрані. Відповідно до діючих норм яскравість вважається доброю, якщо у повністю затемненому приміщенні у центрі екрана вона не нижча від 35 ніт. Яскравість зображення на екрані обчислюють за формулою:

де Ф - світловий потік даного проекційного апарата, лм: В -яскравість зображення, ніт або кд (л/м2); р - коефіцієнт відбивання світлового потоку від екрана, який дорівнює 0,8: 3 - площа зображення на екрані, м2.

Оскільки площа зображення на екрані визначається його розмірами, то третім фактором є встановлення, відповідно до конфігурації і площі приміщення кабінету, оптимального розміру зображення, які можна обчислити за допомогою формули:

де А - ширина зображення на екрані; І - довжина приміщення навчального кабінету; 3 - площа зображення на екрані.

Відповідно до правил техніки безпеки проекційну апаратуру ТЗН необхідно розміщувати у кінці навчального кабінету біля його задньої стінки на спеціальних візках-підставках. Переміщення апаратури в інші кабінети бажано здійснювати разом з візками-підставками, які мають для зручності користування колеса з гумовими прокладками.

Проекційну відстань апарата до екрана можна обчислити як

де П - відстань проекційного апарата до екрана в метрах; Р -фокусна відстань об'єктива, мм; а - ширина кадрового вікна проекційного апарата; А - ширина зображення.

Особливе значення має розміщення у навчальному кабінеті фізики проекційного апарата багатоцільового призначення - графопроектора (кодоскопа). Його можна використовувати для проекції на екран або на класну дошку (залишивши затемненим лише найближче до нього вікно) записів, схем, зроблених на прозорій плівці під час уроку чи під час підготовки до нього, широкоформатних діапозитивів (транспорантів, сдайдів), для одержання тіньових проекцій багатьох демонстраційних дослідів. Наприклад, для показу силових ліній магнітних полів, броунівського руху тощо. У зв'язку з цим, графопроектор слід встановлювати безпосередньо на демонстраційному столі або на кафедрі (столі) вчителя. Рекомендована проекційна апаратура ТЗН в основному має досить великий світловий потік. Тому штори для затемнення вікон бажано робити комбінованими. А саме, одні - з непрозорої темної тканини, інші -легкі, з тканини світлого кольору. Крім того, слід передбачити можливість зашторювання тільки одного, найближчого до екрана, вікна. Затемнення вікон можна здійснювати легкими шторами світлого кольору, а перше до екрана вікно закривати темними шторами. Застосування такого диференційованого, відповідно до типу проекційної апаратури, затем­нення приміщення навчального кабінету має важливе значення. По-перше, при демонструванні екранно-проекційних посібників суттєво не змінюються такі важливі показники мікроклімату приміщення, як аерація, вологість та температура повітря, по-друге, при демонструванні екранно-проекційних посібників є можливості для ведення учнями відповідних записів, а для вчителів - слідкування за їх роботою.

Затемнення приміщення (опускання і піднімання штор, увімкнення освітлення) бажано автоматизувати, але не слід це робити за допомогою складних систем великої потужності. Це в багатьох випадках призводить до невиправданих витрат електроенергії, порушення нормального ходу навчально-виховного процесу (шум електродвигунів), непередбачених несправностей тощо. Як показує практика, досить ефективними є прості автоматизовані системи з використанням відносно безшумних у роботі електродвигунів малої потужності.

Найпростіші системи автоматизованого зашторювання вікон можна виготовити, використовуючи двигуни-редуктори типу РД-0,9. Для часткового або повного затемнення кабінету бажано на кожне вікно встановлювати окремий двигун-редуктор.

Щоб дістати якісне зображення екранно-проекційних посібників, необхідно правильно вибрати та розмістити екран. Насамперед слід зазначити, що застосовувати екрани "на просвіт" (денні екрани) не рекомендується як з гігієнічних міркувань, так і з погляду раціонального використання площі приміщення навчального кабінету.

Обладнуючи кабінет, слід орієнтуватись на застосування екранів на відбивання світлового потоку з коефіцієнтом 0,8. Це екрани типу ЄПП-3. ЄПП-С, ЄБМ-С, які мають розміри 2,6х1,9 м і, як правило, розміщується над дошкою у центрі передньої стінки приміщення кабінету. Але оскільки у процесі проведення занять часто доводиться демонструвати окремі екранно-проекційні посібники (посібники до графопроектора, кадри діафільму, діапозитиви) і одночасно використовувати класну дошку, де зроблені або робляться певні записи, схеми тощо, то у кабінеті бажано мати другий екран, трохи менших розмірів, наприклад, 2х1,5 м, який міститься на передній стінці класу. Такий екран можна виготовити і самостійно. Для цього слід взяти тканину і натягти її на раму потрібного розміру, а потім пофарбувати спеціально виготовленою фарбою, Наведемо рецепт виготовлення фарби, яка забезпечує коефіцієнт відбивання світла від екрана до 85%.[72]

Барій сірчанокислий                                         42,9%

Вода                                                                    51,7%

Желатин                                                               1,6%

Гліцерин                                                              1,6%

Фенол                                                                   0,02%

Ультрамарин (синька)                                         0,07%

Формалін (однопроцентний розчин)                 2,21%

Щоб коефіцієнт відбивання світла від саморобного екрана з часом не зменшувався, його обов'язково слід закривати легкими шторами (завісками).

Для створення сприятливих умов спостереження за зображенням екпанно-проекційних посібників важливе значення має правильне розміщення екану. Тут необхідно враховувати такі фактори. Максимальна висота верхнього краю екрана визначається кутом , який для учнів, що найближче розміщені до екрана не повинен перевищувати 45. Нижній край екрана для учнів старших класів бажано розмістити на висоті не нижчій, ніж 1.5 м від підлоги.

Використовуючи у кабінеті ТЗН, важливо вирішити питання: як здійснювати керування апаратурою, вручну чи дистанційно; хто здійснюватиме це керування, лаборант чи вчитель?

Обслуговування апаратури ТЗН під час уроку лаборантом методично і практично не виправдане. Оскільки, по-перше, лаборант не завжди може бути прис&#