Лабораторна робота №20.
Робота в комп’ютерні мережі
INTERNET. Пошук в комп’ютерній
мережі, запис, перегляд і
друкування матеріалів.
План
1. Глобальна комп'ютерна мережа
Інтернет.
2. Сервіси, протоколи та адресація
ресурсів.
3. Приєднання до мережі Інтернет.
Теоретичні відомості
1. Глобальна комп'ютерна мережа
Інтернет.
Інтернет — найбільша глобальна
комп'ютерна мережа, що поєднує десятки мільйонів абонентів у понад 150 країнах
світу. Щомісяця кількість її користувачів зростає на 7—40%. Інтернет є
своєрідним ядром, яке забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать
різним установам у всьому світі. Якщо раніше цією мережею послуговувалися
винятково як середовищем передавання файлів і повідомлень електронної пошти, то
сьогодні за її допомогою вирішують складніші завдання, які підтримують функції
мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й
електронних архівів. Таким чином,
Інтернет утворює глобальний інформаційний простір.
Мережа Інтернет, що служила спочатку
дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою у ділових колах.
Компанії спокутуються дешевим глобальним зв'язком і його швидкістю, зручністю
виконання сумісних робіт, доступними програмами, унікальною базою даних цієї
мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх
власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко увійти
в практику в розвинутих країнах технології Інтернету, що є аналогами
відпрацьованих інформаційних технологій «великої» мережі в корпоративних
мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу.
При низькій вартості послуг (часто
це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі
можуть отримати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США,
Канади, Австралії, багатьох європейських країн, з недавнього часу — також України та Росії. В архівах вільного доступу
мережі Інтернет є інформація практично з усіх сфер людської діяльності: від
нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. Тут можна знайти
рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно!) свою рекламу, яка
вмить розійдеться по всьому світу. Крім того, ця глобальна комп'ютерна мережа
надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального
зв'язку, що виявляється дуже зручним для транснаціональних корпорацій і
структур управління. Як правило, використання інфраструктури Інтернету для
міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку
через супутниковий канал або телефон.
Найпоширеніша послуга мережі
Інтернет — електронна пошта. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти
мають сотні мільйонів осіб. Вартість пересилання електронного листа значно
нижча ніж звичайного. Крім того, повідомлення, передане електронною поштою,
доходить до адресата протягом кількох хвилин, тоді як звичайний лист він
одержує через кілька днів, а то й тижнів. Стандарти Інтернет дають змогу
працювати над спільним проектом за допомогою електронної пошти, використовувати
гіпертекстові документи (служба WWW), що включають аудіо- та відеоінформацію, є
також можливість організовувати дискусійні робочі групи за допомогою теле-,
аудіо- і навіть відеоконференцій у реальному масштабі часу. Для інформаційної
безпеки в мережі застосовуються різні протоколи шифрування конфіденційної
інформації, її сертифікація та електронні підписи. Несанкціонованому переміщенню
даних між локальною мережею підприємства і глобальною мережею можуть
перешкоджати спеціальні комп'ютери або програми (брандмауери).
Сьогодні для Інтернету настав період
підйому — передусім завдяки активній підтримці з боку урядів європейських країн
і США. У першій половині 90-х років XX ст. у США щорічно виділялося приблизно
1—2 млрд. доларів на створення нової мережної інфраструктури. Дослідження в
галузі мережних комунікацій фінансують також уряди Великобританії, Швеції,
Фінляндії, Німеччини. Однак державне фінансування — лише невелика частка
коштів, оскільки все помітнішою останніми роками стає «комерціалізація» мережі
(очікується, що незабаром 80—90% коштів надходитиме з приватного сектору).
2. Сервіси, протоколи та адресація
ресурсів.
1. Сервіси (служби) Інтернет.
Під час пересиланняінформації у
мережі один комп'ютер робить запит (комп'ютер-клієнт), а інший — надає
відповідь (комп'ютер-сервер). Такі комп'ютери відрізняються між собою, зокрема,
встановленим програмним забезпеченням. Програми, які здійснюють запит,
називають клієнтами, які опрацьовують запит і надають відповідь — серверами.
Між цими програмами має бути однозначна відповідність, вони повинні розуміти
одна одну. Пара програм — для клієнта — та сервера — утворюють службу Інтернет.
Існують універсальні та
спеціалізовані служби Інтернет.
Спеціалізовані служби доступні
вузькому колу користувачів і спеціалістів.
Універсальні служби може
використовувати кожний. Основне програмне забезпечення для роботи з
універсальними службами входить до комплекту операційних систем. До основних
служб належать:
• WWW або WEB-служба;
• електронна пошта (e-mail);
• служба новин UseNet;
• служба пересилання файлів між
комп'ютерами FTP;
• служба Gopher;
• служба Telnet;
• служба WAP.
Служба WWW (World Wide Web або
WEB-служба) вважається найбільш популярною. Це система відображення та обміну
інформацією. Вона надає доступ майже до всіх видів ресурсів мережі.
Електронна пошта (e-mail) дає змогу
користувачам обмінюватись листами-повідомленнями. Одночасно з текстовими
повідомленнями можна передавати файли в різних форматах: графіку, звук тощо.
Службу UseNet називають службою
новин або телеконференцією. Принципи роботи служби новин схожі до роботи
електронної пошти, однак у UseNet повідомлення направляються не конкретній
людині, а так, щоб їх міг отримати кожний, хто виконає підписку на ті чи інші
новини.
124.178.65.12; 193.131.45.112:
193.101.48.96.29.
Кожна така адреса складається з двох
частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел зліва. Ця
частина визначає адресу мережі, до якої входить комп'ютер, і називається
ідентифікатором мережі. До другої частини входить інша група чисел адреси. Вони
визначають у певний проміжок часу конкретний комп'ютер у мережі і називаються
ідентифікатором вузла.
Для адміністрування (керування)
мережею така система адресації зручна, а ось для користувачів — ні. Незручно
постійно пам'ятати набори цифр, їх можна легко переплутати, крім того, вони
можуть змінюватися. Тому поряд з IP-адресацієюбула введена інша система імен — домена
система. Вона дає змогу поставити у відповідність IP-адресі деяке ім'я, зручне
користувачам. Для цього мережу умовно поділили на так звані домени (тематичні
частини). Домени побудували так, щоб за назвами можна було визначити їхнє
призначення, належність, форми обслуговування та фінансування. Так, спочатку
були створені шість доменів:
com — комерційні компанії;
net — провайдери;
edu — освітні організації;
mil — військові організації;
gov — державні організації;
org — суспільні організації.
Домен com призначений для
обслуговування різноманітних комерційних організації, edu — для Міністерства
освіти :США, a mil — для військового комплексу.
Коли Інтернет вийшов на міжнародний
рівень, існуючих доменів стало недостатньо. Було вирішено створити додатково
домени за територіальним принципом, тобто для держав, наприклад:
uа — Україна;
uk — Великобританія;
ru — Росія;
fr — Франція;
са — Канада;
jp — Японія;
ch — Китай;
it — Італія.
Домени другого рівня (Iviv, kiev,
narod, microsoft тощо) може отримати будь-яка особа або організація. Після
придбання домену другого рівня його власник може розподіляти (продавати) домени
третього рівня і т.д. Довгі імена (адреси) вважаються непрестижними і солідні
компанії ними не користуються.
На противагу IP-адресам, доменні
адреси читають справа наліво.
Доменне ім'я в числове можна
перевести за допомогою спеціальної програми ping.
Інтернет складається з тисячі різних
мереж, кожна з яких може працювати за своїми правилами, використовувати
різноманітні протоколи та системи адресацій. Для обміну інформацією між такими
мережами служать спеціальні служби.
Служба FTP призначена для
пересилання файлів між комп'ютерами. Ця служба дає змогу швидко та якісно пересилати
файли великих розмірів, зокрема, програми, звукові та відео файли т а ін.
Служба Gopher дає змогу шукати,
отримувати та відображати потрібну інформацію у текстовому форматі. Це давня
служба і сьогодні вона майже не розвивається.
Службу Telnet використовують для
віддаленого доступу до ресурсів інших комп'ютерів.
Останнім часом популярними стали
нові служби Інтернет:
інтерактивний чат, аудіо- і
відеоконференції, де користувачі можуть
спілкуватися в режимі реального
часутощо.
Протоколи Інтернет.
Cукупність правил взаємодії клієнта та серверу називають
протоколом. Звичайному користувачеві не обов'язково знати його зміст, але варто
орієнтуватись, який протокол використовує та чи інша служба.
Розглянемо основні протоколи мережі
Інтернет.
На початку 70-х років розроблено
спеціальний протокол міжмережної взаємодії, який назвали протоколом ТСР/ІР
(Transfer Control Protocol/internet Protocol).
TCP (Transfer Control Protocol) — протокол управління пересиланням даних. Він визначає правила
розбиття інформації на пакети певного розміру та формату, їх доставки до
адресата певними маршрутами й об'єднання пакетів в єдине ціле,
IP (Internet Protocol) — протокол
міжмережної взаємодії. Він дає можливість коректно пересилати інформацію між
комп'ютерами, які мають різну архітектуру та різні операційні системи.
HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) — протокол служби WWW. Це протокол
пересилання і відображення гіпертексту, тобто Web-сторінок.
Він дає змогу за допомогою
спеціальних програм — броузерів — отримувати і переглядати Web-сторінки.
З розвитком мобільного зв'язку
значно зросла роль електронних повідомлень. Протокол WAP надає доступ до
сервісів Інтернет користувачам мобільних телефонів, пейджерів, електронних
органайзерів, що використовують різні стандарти зв'язку.
Адресація ресурсів Інтернет.
Пересилання інформації в мережі
здійснюється за принципом „запит — відповідь". За допомогою одного
комп'ютера — клієнта — формують запит і звертаються до іншого комп'ютера —
сервера — за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому
знаходиться потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу
та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єднаних до Інтернет, було небагато,
і кожний з них мав своє ім'я у мережі. Ці імена записувались у спеціальні
файли, які постійно розсилала серверам організація InterNIC(Network Information
Center). Коли кількість комп'ютерів досягла певної критичної межі, робота з
такими файлами ускладнилася. Тому Інтернет вирішили умовно поділити на зони.
Кожному комп'ютеру надали номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з
яких менше ніж 256. Числа розмежовані крапками.
Такі адреси називаються IP-адресами. Ось приклади адрес:
123.34.254.3 167.34.123.1
198.223.12.0 34.129.90.3
3. Приєднання до мережі Інтернет.
Для роботи в мережіІнтернет
необхідно:
• фізично приєднати комп'ютер до
одного з вузлів мережі;
• одержати постійну або тимчасову
IP-адресу;
• встановити і настроїти програмне
забезпечення — програми-клієнти тих сервісів, послугами яких є намір
скористатися.
Організаційно доступ до мережі
користувачі дістають через провайдерів. Це організація, що надає послуги
приєднання користувачів до мережі Інтернет.
Провайдер має постійно ввімкнений
продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною
пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів
(багатоканальний телефон, багатопортова плата і т. ін.). Провайдери роблять
подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи
користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладенні
договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення
та налаштування з'єднання (ідентифікатори — login, паролі, номери телефонів
тощо).
Зазвичай користувачі навчальних
закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до Інтернету
через свою локальну мережу. На один із комп'ютерів локальної мережі
покладається виконання функцій proxy-сервера — управління локальною мережею і
«посередництво» між комп'ютерами користувачів та мережею Інтернет (proxy —
представник, довірена особа). Всі технічні й організаційні питання щодо
взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі.
Для користувачів розробляється
інструкція з переліком дій, які треба виконати для приєднання до мережі
Інтернет.
Технічно для приєднання до
комп'ютера провайдера необхідні ПК, відповідне програмне забезпечення і модем —
пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп'ютера на сигнали для
передавання по телефонних лініях і навпаки.
Комп'ютери провайдера можуть
виконувати функції хост-машини або звертатися до потужніших хост-машин для
доступу до глобальних ресурсів Інтернету через високопродуктивний канал
передавання даних — магістраль. Хост-машина (від англ. host; — господар)
— це комп'ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи повний набір протоколів
усіх семи рівнів моделі OSI, або завдання користувача (програми, розрахунки).
Системи відеоконференцій
Сучасна web-камера є цифровим пристроєм, що проводить відеозйомку,
оцифрування, стиснення і передачу цифрового відео по комп'ютерній мережі. До
складу web-камери входять наступні компоненти: ПЗС-матриця, об'єктив, оптичний
фільтр, плата відеозахоплення, блок компресії (стиснення) відеозображення,
центральний процесор і вбудований web-сервер, ОЗУ, флеш-пам'ять, мережевий
інтерфейс, послідовні порти, тривожні входи/виходи.
Деякі моделі камер мають поворотні
пристрої і можуть виконувати кругове відеоспостереження, а також мають
варіфокальний об'єктив, яким можна управляти по мережі.
Додаткові компоненти, можливості і
функції web-камери в мережі Ethernet:
Детектор руху - це програмний модуль, для виявлення
об'єктів, що переміщаються у полі зору web-камери. Детектор визначає габарити
об'єкту і швидкість його руху. Його можна набудувати на виявлення переміщення
об'єктів з граничною мінімізацією помилкових спрацьовувань і задавати гнучку
логіку обробки тривог (тривожний запис, інтеграція з іншим охоронним
устаткуванням).
Передача аудіосигналу по мережі в більшості
випадків здійснюється за рахунок підключення до web-камери додаткового аудіо
модуля. Наприклад, компанія AXIS Communications для розширення функціональних
можливостей web-камер випускає спеціальний аудіо модуль AXIS 2191, сумісний з
більшістю web-камер AXIS.
Захист паролем служить для обмеження прав доступу до
web-камери. По замовчуванню відеозображення з камери можна переглядати з
будь-якого мережевого комп'ютера, на якому встановлений стандартний
web-браузер, наприклад, Internet Explorer або Netscape Navigator. Проте можна
обмежити число осіб з правами доступу до web-камери, ввівши пароль на рівні
користувача. Багато web-камер підтримують багаторівневий захист паролем для
розмежування прав доступу і адміністрування.
Способи і засоби підключення web-камери
до мережі Ethernet.
Безпосереднє з'єднання з мережею через
роз'єм RJ-45. Максимальна швидкість передачі даних залежить від стандарту, який
підтримує web-камера. Найчастіше це стандарт 10BaseT або 100BaseTX Ethernet, що
забезпечує передачу даних по витій парі на швидкості 10 або 100 Мбіт/с
відповідно.
З'єднання в режимі віддаленого доступу
через модем (за відсутності локальної мережі в місці установки web-камери).
Підключення камери до модему проводиться через послідовний порт, а швидкість
передачі даних залежить від типу використовуваного модему і ліній зв'язку.
Стандартний телефонний модем - це
дешевий і досить поширений спосіб підключення web-камери до глобальної мережі,
основним недоліком якого є низька швидкість передачі даних (максимальна
швидкість завантаження даних - 56 кбит/с, максимальна швидкість підкачки - 33,6
кбит/с).
Стільниковий модем дозволяє підключити
web-камеру до мережі Інтернет по стільникових лініях зв'язку. Швидкість
передачі даних звичайно складає від 5 до 20 кбит/с.
Кабельні модеми забезпечують доступ до
Інтернету по мережах кабельного телебачення. Максимально можлива швидкість
прийому даних може досягати 40 Мбіт/с, а швидкість передачі даних складає
близько 10 Мбіт/с.
xDSL(Digital Subscriber Line) -
технологія, що забезпечує широку смугу пропускання по простих мідних телефонних
дротах. Швидкість передачі даних може змінюватися залежно від компанії, що
надає дану послугу. В середньому вона складає 1 Мбіт/с для завантаження даних і
250 кбит/с для підкачки.
Останніми роками web-камери знайшли
найбільше застосування в наступних областях:
для проведення відеоконференцій, коли
одна web-камера і аудіомодуль для передачі голосу встановлюється в одному
місті, а друга пара в другому. Зв'язок між web-камерами здійснюється
через Інтернет.
для організації системи
відеоспостереження в невеликому офісі, де достатньо декількох web-камер і
одного комп'ютера для співробітника служби охорони. Тут найбільш популярні
мініатюрна кольорова web-камера AXIS 206 або камера AXIS 210, що має хороший
дозвіл, входи для охоронних датчиків і доступну ціну.
у готелях, пансіонатах і будинках
відпочинку у складі системи безпеки, а також для демонстрації через Інтернет
кімнат, пляжу, зон відпочинку і інших визначних пам'яток потенційним клієнтам і
турфірмам.
у будівництві, коли одна або дві
web-камери встановлюються, наприклад, на баштовий кран і керівники будівельної
організації можуть контролювати хід виконання будівельних робіт з свого
кабінету.
у туризмі, коли адміністрація міст, встановлює
web-камери в історичних місцях, привертаючи увагу туристів до основних
визначних пам'яток міста через Інтернет.
у ДАІ для відеоспостереження за
ситуацією на дорогах в найбільш критичних для руху авторозв'язках.
у дитячих садах, щоб батьки могли подивитися
через Інтернет, як грає, їсть або гуляє їх дитина.
До недавнього часу мало хто міг
представити себе щасливим володарем цифрової камери, яка підключатиметься до
персонального комп'ютера і дозволить записувати і передавати на величезні
відстані «живу картинку». Ще зовсім недавно все це було екзотикою, яку могли
собі дозволити лише небагато керівників корпорацій і бізнесмени. Приблизно 5-7
років тому ціна такої камери складала декілька сотень доларів. Та і її
характеристики залишали бажати кращого. Проте стрімкий розвиток засобів
мультимедіа і вдосконалення технологій виготовлення світлочутливих сенсорів
привели до появи на комп'ютерному ринку величезної кількості цифрових камер,
доступних не тільки західним користувачам, але і багатьом росіянам. І це не
порожні слова. Мінімальна вартість камер з світлочутливим елементом на базі
КМОП-сенсоров1 складає небагато чим більше 15-20 дол. Саме революційний перехід
від ПЗС-матрицы2 до КМОП-технологій привів до того, що переважна більшість
сучасних виробників камер стали використовувати саме КМОП-матриці для
виробництва дешевих камер. При цьому варто відзначити, що основні
характеристики камер, такі як формат кадру, кольоровість, частота кадрів і
т.п., практично не змінилися.
Як же йдуть справи в цьому сегменті комунікаційного ринку? Аналіз даного
ринку показує різноманіття моделей, форм і видів сучасних Web-камер. З
періодичного друку відомо, що визнаними лідерами тут є компанії Intel і
Logitech. Ймовірно, саме тому лінійки камер у цих фірм і їх дизайн багато в
чому схожі. Наприклад, реалізація Web-камери у вигляді і з функціональністю
цифрового фотоапарата у Intel і Logitech по дизайну і функціям майже невиразні.
Решту частини ринку ділять між собою такі виробники, як Philips, Kodak, Mustek,
Genius, Creative і ряд інших. У даній статті будуть розглянуті камери, що
представляють, на наш погляд, найбільший інтерес для споживачів.
Приведемо основні характеристики типові
для сучасних Web-камер. До них, зокрема, можна віднести:
Максимальний графічний дозвіл від
160х120 до 640х480 пікселів.
USB-інтерфейс підключення до
комп'ютера.
Частоту передачі кадрів - до 30 fps.
Автоматичну адаптацію до широкого
діапазону освітленості.
До основних недоліків сучасних
Web-камер можна віднести:
низьке співвідношення «сигнал/шум» і
невисока якість зображення, обумовлена дешевими об'єктивами і світлочутливими
сенсорами.
колірну і світлову мінливість,
викликану роботою внутрішнього алгоритму адаптації автоматичного рівня
яскравості і рівня балансу білого.
залежність між форматом кадру і
швидкістю передачі кадрів (викликана певною пропускною спроможністю сучасних
USB-портів).
Перераховані особливості багато в чому
обумовлені призначенням цих камер на комунікаційному ринку - передача
відеоінформації по низькошвидкісних каналах зв'язку, наприклад з використанням
модему. А це вимагає використання алгоритмів стиснення інформації, що неминуче
приводить до втрати якості будь-якого зображення, зводячи нанівець використання
дорогого устаткування. Грунтуючись на вищевикладеному, напрошується висновок
про основну область використання Web-камер. Це давно вже знайомі більшості
читачів програмні і апаратно-програмні засоби для комунікації через Інтернет
або відеоконференції.
Mastek
ClickSmart 510 - модель по дизайну схожа швидше на
фотоапарат, чим на типову Web-камеру. Такий дизайн камери відповідає її
функціональності. Адже крім функцій звичайної Web-камери, що підключається до
USB-порту, вона виконує функції цифрового фотоапарата. Модель дозволяє
одержувати мегапіксельниє зображення, а її вбудована пам'ять має об'єм, рівного
8 Мбайт. Це дозволяє зберігати в пам'яті 120 зображень формату 640х480, 480
зображень, або 40 секунд відео у форматі 320х240, або 90 секунд відео у форматі
160х120.
Як світлочутливий елемент камери служить
високоякісний VGA ПЗС-СЕНСОР. Камера обладнана вбудованим мікрофоном.
Камера володіє якісним зображенням,
цілком достатнім для проведення відеоконференцій або використання її для інших
мультимедійних додатків. Швидкість виведення кадрів формату 320х240 складала
при тестуванні близько 15-20 fps, що є цілком прийнятним.
Додаткові характеристики:
Допустимі формати кадрів - до 640х480
Частота виведення кадрів - до 30 fps
Дозвіл фотознімку - до 1,3 мегапікселов
(1280х960)
Кут зору - 40°
Фокусування - від
Серед програмного забезпечення разом з
камерою поставляються: відеоредактор MGI PhotoSuite III SE, відеоредактор MGI
VideoWave III SE, Microsoft NetMeeting, а також оригінальний додаток, що
дозволяє автоматично знімати рухомі об'єкти. Окремої розмови заслуговують ігри,
що поставляються разом з камерою. Це так звані ігри, керовані різними жестами рук
або тіла: віртуальний волейбол і баскетбол.
Cenius Video Blaster WebCam GO
Plus - наступне покоління Web-камери WebCam GО. Поєднує в собі кольорову
цифрову камеру для відеоконференцій (якщо камера підключена до комп'ютера),
цифрову фотокамеру і голосове програмне забезпечення MediaRing. Камера оснащена
чорно-білим рідкокристалічним дисплеєм, який відображає об'єм вільної пам'яті,
режим зйомки і ступінь зарядженої батарей.
Як камера для настольних ПК може використовуватися
для відеоконференцій, відправки електронних відеолистів або для створення
мультимедійних Web-сайтів. Як портативна цифрова камера, оснащена 8 Мбайт
пам'яті, WebCam GО Plus може зберігати 6 Мбайт фотографій і відео, 2 Мбайт
аудіо, більше 400 знімків в дозволі 320х240 або більше 200 знімків в дозволі
640х480.
Відеоконференції
Перші системи відеоконференцій
з'явилися на ринку корпоративних продуктів в кінці 70-х - початку 80-х років.
Тоді в основі відеоконференцій лежала концепція так званого конференц-залу.
Згідно цієї концепції на кожній фірмі обладналося спеціальне приміщення,
оснащене вельми дорогими і громіздкими засобами комунікації. Сторони, що беруть
участь в переговорах, збиралися перед моніторами в цих приміщеннях -
конференц-залах - і влаштовували переговори.
Сучасна концепція відеоконференцій
припускає максимальне спрощення комунікацій, які часом зводяться до простого
неформального спілкування безпосередньо за робочим столом перед екраном
персонального комп'ютера. На сучасному етапі розвитку технологій можна виділити
три групи систем відеоконференцій:
Студійні відеоконференції.
Групові відеоконференції.
Персональні відеоконференції.
Студійні відеоконференції - це системи
вищого класу, реалізовані, як правило, спеціальними апаратними засобами,
наприклад, за допомогою спеціалізованого телеобладнання. Відзначимо, що вони
вимагають спеціально виділених високошвидкісних ліній зв'язку, високоякісного
устаткування (у тому числі і відеокамер) і чіткої регламентації сеансів
зв'язку. Звичайно їх використовують для виступу однієї людини перед великою
аудиторією слухачів з жорстко формалізованим стилем спілкування, наприклад для
щорічного виступу керівника крупної корпорації перед співробітниками філіалів,
розкиданих по всьому світу. Як правило, це дуже дорогі системи, що рідко
зустрічаються.
Групові відеоконференції, так само як і
студійні, використовують, як правило, у виробничих і освітніх цілях, оскільки
по своїй організації вони підходять для взаємодії великих і середніх груп
користувачів. Тут також використовують високоякісні зображення, наприклад для
проглядання документації, і спеціальні канали зв'язку (лінії ISDN4). Можна
сказати, що групові конференції - це модернізація персональних відеоконференцій
з метою збільшення числа учасників. Для цього використовуються спеціалізоване
дороге устаткування (апаратне і програмне забезпечення, спеціалізовані дисплеї
з можливістю масштабування зображення, спеціалізовані засоби, приміщення і
ін.), спеціальні високопродуктивні канали зв'язку. Крім того, такі конференції
завжди вимагають спеціалізованого регламенту спілкування.
Персональні відеоконференції, як
правило, підтримують діалог двох або більш (у багатоточковому режимі)
учасників. Це система, об'єднуюча мікрофони для аудіозв'язку, відеозасобу, засобу
комунікації для забезпечення взаємодії учасників в реальному масштабі часу і
програмне забезпечення по управлінню відеоконференцією. При цьому
передбачається, що всі учасники знаходяться перед персональними комп'ютерами, а
підключення до сеансу відеоконференції порівнянно з простим телефонним
дзвінком. В процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого
співбесідника, так і власне зображення, яке передається співбесіднику. Такі
конференції влаштовані таким чином, що частину екрану займають вікна з
відеокартинкою, а в частинах, що залишилися, можуть розташовуватися вікна
додатків для спільної роботи з даними. Більш того, більшість сучасних
персональних відеоконференцій дозволяють резервувати певну область екрану для
перегляду і спільної роботи з різними даними, наприклад документами. Причому
редагований документ може містити не тільки текстову, але і графічну
інформацію. Це так звана дошка оголошень, або whiteboard. Разом з цим в
персональних відеоконференціях широко використовуються такі можливості, як
документи, що розділяються, і додатки. Документ, що розділяється, подібний
дошці оголошень з тією лише різницею, що для нього немає необхідності
використовувати спеціалізований додаток, а можна обійтися стандартним
програмним забезпеченням. Однією з явних переваг дощок оголошень перед іншими
груповими засобами обробки інформації, наявними у відеоконференціях, є їх вища
швидкодія по порівнянню, наприклад, з додатками, що розділяються. Більшість з
цих можливостей знайшла своє застосування в різних системах дистанційної
освіти.
Розглянемо далі важливе питання,
пов'язане з технологіями, які ховаються під терміном «відеоконференція».
Насправді саме тут прихована та боротьба компромісів між швидкістю,
пріоритетами і якістю, які, не дивлячись на ясність постановки завдання і
істоти проблеми, дотепер не знаходили повного дозволу.
Технології відеоконференцій
Якість відеоконференцій базується перш
за все на якості передаваних звуку і зображення. Якість звуку залежить від
здатності користувача уловлювати відхилення або спотворення (наприклад, шуми
або переривання) в потоці передаваної мови. Якість відео визначається дозволом
зображення (кількістю крапок на дюйм) і частотою передачі кадрів (кількістю
відтворних кадрів в секунду). Саме виходячи з цього всі системи
відеоконференцій базуються на досягненнях технологій засобів комунікацій і
мультимедіа. Зображення і звук кодуються (стискаються до декількох десятків
разів) і спеціальним чином передаються по каналах зв'язку різних комунікаційних
мереж. Проте тут існують свої підводні камені. Це - пропускна спроможність
каналу і специфічні властивості алгоритмів того, що компресує.
Зупинимося на першій проблемі
докладніше. Для пояснення приведемо простий приклад. Припустимо, Web-камера
генерує кольорові зображення формату 160?120 при 24-розрядному представленні
кольоровості. У початковому RGB-уявленні таке зображення займає об'єм пам'яті,
рівний 57 600 байтів. Проста арифметика показує, що при розмірі файлу в межах
60 Кбайт при швидкості передачі даних в каналі 28,8 Кбит/с можна передавати 1
кадр в 2 секунди. При цьому весь ресурс каналу буде зайнятий, і на передачу (а
тим більше прийом) звуку ресурсів не залишиться. А на виході вийде ефект
сповільненого кіно. Відомо, що для комфортного сприйняття відеоінформації
потрібна частота 24-25 кадрів в секунду. Розрахунки показують, що для
забезпечення цих умов канал зв'язку повинен мати пропускну спроможність 1,5
Мбайт/с. Мало хто зараз може похвалитися наявністю такого каналу.
У основі будь-якої сучасної системи
проведення відеоконференції лежить блок алгоритмів (або пристрій), завданням
якого є кодування, декодування, стиснення і декомпресія звукових і відеоданих.
Така програма (пристрій) називається кодеком (або декодером кодера). За інших
рівних умов (наприклад, якості Web-камер) чим якісний кодек, тим краще звуковий
і відеосигнал. Ступінь важливості цього елементу такий, що саме якість і
можливості кодека є головним чинником, що впливає на вартість системи
відеоконференцій. Що стосується алгоритмів стиснення, то на справжній момент
існують дві групи алгоритмів: алгоритми стиснення без втрат і алгоритми
стиснення з втратами. Останні дозволяють добитися дуже високого ступеня
стиснення при відносно невеликій втраті якості, що дозволяє передавати
інформацію навіть по низькошвидкісних каналах. Проте, як правило, ці алгоритми
вельми ресурсоємні і часто вимагають для компресії спеціальної апаратної
підтримки.
До алгоритмів компресії з втратами
відеосигналу відносяться група форматів, в основі яких лежить метод JPEG. Це
motion JPEG, H.261 MPEG1, MPEG2. В даний час для відеоконференцій найчастіше
використовується стандарт H.261, оскільки для них не вимагається
відеозображення високої якості. Відомі також і інші стандарти, розроблені
компаніями Sun Microsystems (Cell) і Xerox (NV), що дозволяють добиватися
високих ступенів стиснення і швидкодії на стандартному устаткуванні. До
алгоритмів стиснення без втрат відноситься, наприклад, стандарт CU-SeeMe,
розроблений в Корнуелльськом університеті. Не дивлячись на оригінальність, цей
стандарт вимагає пропускної спроможності каналу не менше 80 Кбит/с. Вельми
схожий метод Indeo розробила компанія Intel.
Алгоритми компресії і декомпресії
аудіосигналу можна розділити на дві групи. Перша вирішує задачі компресії
аудіосигналу і заснована на технології імпульсно-кодової модуляції (зокрема
адаптивної), при якій аналоговий звуковий сигнал діськретізіруєтся за часом і
квантується по амплітуді. Друга вирішує задачі компресії голосу і заснована на
кодуванні методом лінійного прогнозу - LPC5 (Linear Predictive Coding) або
методом лінійного прогнозу із збудженням кодів - CELP6 (Code Exited Linear
Prediction). Міжнародний союз по електрозв'язку (ITU) рекомендує декілька
стандартів: G.721, G.722, G.723, G.726, G.727 - для першої групи і G.728 - для
другої.
Як і в інших областях комп'ютерної
індустрії, у сфері відеоконференцій існують прийняті стандарти того, що компресує,
декомпресування і передачі даних. Основний стандарт, точніше серія стандартів
відеоконференцій H.320, визначає базові параметри аудіо- і відеозв'язки по
каналах з гарантованою смугою пропускання. Стандарт відеоконференцій H.323
регламентує проведення відеоконференцій в локальних і глобальних мережах за
допомогою ліній з негарантованим сервісом (по мережах IP). Стандарт H.324
призначений для систем на базі аналогових телефонних ліній. Кожний з цих
стандартів включає певні стандарти на аудіо і відео, перераховані вище. Але це
більшою мірою відноситься до інформації для фахівців, де особлива увага
приділяється можливостям спільної роботи систем з різними даними.
Системи відеоконференцій
Метою даного розділу є ознайомлення
читача з основними програмними продуктами - для відеоконференцій, обговорення
їх достоїнств і недоліків в плані рішення задач комунікації і можливості
ефективного (у сенсі зручності і комфорту) використання Web-камер. Зупинимося
на персональних відеоконференціях (про них вже згадувалося вище), для яких
характерні наступні риси:
використання для комунікації
персонального комп'ютера з підтримкою аудіо і відео, мікрофону, Web-камери,
динаміків (або навушників), модему і мережевого з'єднання;
відсутність необхідності в широкій
смузі пропускання каналу зв'язку;
використання тільки програмного
забезпечення, встановленого на стандартний персональний комп'ютер.
Опишемо коротко загальні особливості, типові для відеоконференцій даного
типа. Перш за все відзначимо, що персональні системи звичайно виконуються як
додатки для Windows з відеозображенням в невеликому вікні, поміщеному на
робочому столі. Крім традиційної двосторонньої аудіо- і відеозв'язки ці
системи, як правило, оснащені можливостями, що полегшують сумісне використання
даних, додатків, що розділяються, і документів. Термін голови», що «говорять,
іноді характеризує якість передачі відео і звуку у подібних систем. Причина
цього ефекту голів», що «говорять, полягає в тому, що швидкі рухи приводять до
значного спотворення зображень, що іменується звичайно ефектом «тіні», який
виникає унаслідок обмежень ширини смуги частот, наявність компромісів в
реалізації кодека7, а також застосування дешевої камери і звукових компонентів.
Тому користувач часто вимушений сидіти перед камерою практично нерухомо,
ворушивши тільки губами, «полегшуючи» роботу кодеків. Відмітимо, що, навіть не
дивлячись на всі хитрування користувача, в більшості випадків частота кадрів в
таких системах не перевищує 10 кадрів в секунду, а часто складає 1-3 кадри в
секунду (на каналах із швидкістю передачі даних 28,8 Кбіт/с).
До найбільш відомих і поширеним в
Інтернеті продуктам для відеоконференцій можна віднести наступні:
NetMeeting від корпорації Microsoft;
CU-SeeMe від компанії White Pine
Software;
Business Video Conferencing System
корпорації Intel.
Приведемо порівняльну характеристику
даних продуктів за якістю і виконуваним завданням.
Microsoft NetMeeting для Windows 9x і
Windows NT - зручний засіб для проведення конференцій в Інтернеті і
корпоративних мережах. Дана програма надає користувачу ті ж можливості, що і
пакет CU-SeeMe, а крім того володіє незаперечною перевагою - можливістю
сумісного використання додатків. Таким чином, будь-які Windows-додатки можуть
використовуватися учасниками конференції спільно, що істотно підвищує
ефективність загальної роботи.
Ця можливість реалізується незалежно
від того, розташовують інші учасники конференції додатком, який надається одним
з них для сумісного використання, чи ні. Програма NetMeeting локалізована, а
тому може представляти особливий інтерес для російських користувачів. Програма
NetMeeting відрізняється хорошою якістю відеозображення і має мінімальну
кількість настройок в порівнянні з рештою програм. NetMeeting підтримує стандарт
аудіо- і відеоконференцій H.323, до складу якого входить відеокодек H.263.
Стандарт H.323 забезпечує взаємодію NetMeeting з іншими сумісними програмами
клієнтів відеотелефонного зв'язку, такими як Intel Internet Video Phone.
Майстер NetMeeting Resourse Kit дозволяє конфігурувати програму на свій розсуд
і створити інсталяційний файл. Такий інструмент дуже зручний, якщо необхідно
встановити NetMeeting в корпоративній мережі з одноманітними настройками
програми.
Разом з тим у даного програмного
продукту є ряд недоліків. Наприклад, в NetMeeting відсутні деякі можливості, що
є у телефонних систем. Функція автовідповідача буде корисна в тих випадках,
коли вас немає за робочим столом, а також для обслуговування викликів під час
проведення закритої конференції. Іншими бракуючими функціональними можливостями
даного програмного забезпечення, які були б зручні користувачу, є підтримка
функції очікування дзвінка, перенаправлення дзвінка і кругової системи
розподілу вхідних дзвінків між різними робочими станціями. Хоча розробники цієї
версії NetMeeting прагнули дотримуватися стандартів, вона не реалізує всі
можливі функції. Так, наприклад, NetMeeting не підтримує «привратников»8 в
стандарті H.323, які необхідні в мережах з обмеженою пропускною спроможністю.
Слід зазначити, що відеоконференціями
не обмежуються всі можливості використання Web-камер.
Приведемо лише декілька можливих
варіантів додатків, де користувач може скористатися Web-камерою:
Системи безпеки персонального
комп'ютера.
Системи дистанційного спостереження за
вибраним об'єктом через Інтернет.
Системи дистанційного навчання.
Створення тривимірних моделей
віртуальних людей.
Мало кому сьогодні треба пояснювати, що
таке біометричні системи і для чого вони призначені. Людина завжди прагнула
захистити інформацію, фінанси і т.п. від несанкціонованого доступу. В даний час
на ринку програмного забезпечення дуже багато компаній пропонують різні системи
захисту від неавторизованого доступу. Багато програмних продуктів як вхідну
інформацію використовують сигнал, що поступає від найзвичайнішої Web-камери. До
компаній, домінуючих на цьому сегменті ринку, можна сміливо віднести Visionics,
Intel, ETrue, Viisage, Cognitec, BioID і ін. Розробки цих фірм дозволяють легко
обмежити доступ до персонального комп'ютера, наприклад за допомогою
screensaver, який разом з паролем (або замість нього) вирішуватиме задачу
верифікації або ідентифікації користувача. Для захисту свого комп'ютера (після
установки відповідного програмного забезпечення) авторизованому користувачу
необхідно пройти достатньо просту процедуру реєстрації своєї особи, а про
подальші дії поклопочеться система.
Тут можливі дві ситуації. Перша - коли
камера працює безперервно, вирішуючи в кожен момент часу задачу пошуку осіб в
її полі зору і їх класифікації. При цьому камера не включатиме screensaver до
тих пір, поки в полі зору знаходиться авторизований користувач. Це дуже зручно
для тих випадків, коли користувач просто читає текст на моніторі. Друга
ситуація зобов'язує користувача провести яку-небудь дію після того, як він сяде
перед камерою, наприклад натиснути на клавішу клавіатури або перемістити мишу.
Після цих дій система (камера) «прокидається» і приступає до ідентифікації.
Більш того, в деяких системах передбачений запис зображень людей, які без
авторизованого користувача намагалися «зламати» захист, а також настройка на
різні рівні захисту. Деякі фірми, наприклад BioID, підвищують надійність
захисту, комплексируя інформацію від камери і мікрофону, тобто включають два
компоненти розпізнавання - відео і мова. Слід, проте, відмітити, що надійність
таких систем деколи не дуже висока. Причиною тому - достатньо низьке якості
сигналу Web-камер, про який мовилося вище. Проте цей факт не заважає таким
програмним продуктам мати попит.
Іншим своїм застосуванням Web-камери
зобов'язані бажанню людини показати себе всьому світу. Саме цій меті служать
спеціальні Інтернет-сервери і додатки, що дозволяють кожному охочому підключити
свою камеру через комп'ютер до Інтернету і передавати живу картинку того, що
відбувається у полі зору камери всім охочим. Яскравими характерними прикладами
використання камер для масового перегляду можуть служити:
http://www.earthcam.com/ - сайт для
охочих подивитися на інших і себе показати;
http://www.xmission.com/~lonnie/cameras
- сторіночка з трансляцією «живого» відео в реальному масштабі часу;
http://www.newyork.ru/webcam/index_ru.html
- Web-камера, встановлена в Брукліне, Нью-Йорк;
http://www.india.ru/india/camera/index.shtml
- єдина працююча Інтернет-камера в Індії. Зображення транслюється з камери,
розташованої в південному районі Бомбея, на вулиці Maker Towers.
В наші дні популярність систем
дистанційного навчання росте буквально на очах. Один з видів дистанційного
навчання - заочне навчання - відомий всім. З погляду технології освіти
дистанційне навчання виглядає як взаємодія розділених відстанню або часом (а
може і тим і іншим) викладача і студента. Не дивлячись на те що дистанційне
навчання існує вже давно, 90-і роки минулого століття привнесли нові
комунікаційні технології в цей вид освіти, а світова мережа Інтернет і
зростання продуктивності персональних комп'ютерів зробили ці технології
доступними більшості людей. У наше століття космічних швидкостей цей вид освіти
може зацікавити дуже багатьох. І причин тому декілька:
за допомогою відеоконференцій можна в
стислі терміни одержати консультацію викладача не відходячи від свого
персонального комп'ютера;
можливість вивчати іноземну мову з
викладачем, для якого дана мова є рідною;
можливість працювати як з групою учнів,
так і індивідуально з кожним;
можливість оцінки реакції кожного з
учнів на обговорюваний матеріал;
можливість виконання і обміну
завданнями (у тому числі і домашніми) в реальному масштабі часу і ін.
Ще одним можливим застосуванням
Web-камер є їх використання при створенні тривимірних персонажів віртуальних
людей. В даний час на ринку існує оригінальний програмний продукт 3DMeNow
англійської компанії BioVirtual, який дозволяє кожній людині за допомогою
звичайної Web-камери за декілька десятків хвилин створити свій цілком
реалістичний 3D-персонаж. Після цього можна, вклавши у вуста персонажа
яку-небудь фразу, послати таку модель другові. Виходить цілком новий і
оригінальний вигляд спілкування через Інтернет, коли можна начитати лист,
наприклад другові, і вкласти його у вуста свого віртуального двійника, який не
тільки доставить його до адресата, але і озвучить його голосом відправника. Але
це все ж таки завтрашній день.
Приведеними прикладами можливості
використання Web-камер не вичерпуються. Адже прогрес не стоїть на місці, і нові
технології без перебільшення стукатися до нас в дверях. І скоро, мабуть, ми
зможемо встановлювати Web-камери удома і спостерігати за тим, що там
відбувається, знаходячись на роботі або у відрядженні, просто зайшовши в
Інтернет і з'єднавшись з домашнім комп'ютером. Слід відмітити, що певні спроби
впровадження камер в різні побутові пристрої, такі як холодильники, телевізори,
робляться вже зараз. Можливо, вже через декілька років Web-камери
вбудовуватимуться у всю побутову техніку або, наприклад, домашніх роботів, які
допомагатимуть людині по господарству, стежити за дітьми або забезпечувати
безпеку нашого житла. А ми звикнемо управляти телевізором, пральною або посудомийною
машиною за допомогою жестів або голосових команд. І те, що раніше було можливо
тільки на сторінках науково-фантастичних книг, стане повсякденною реальністю. З
цієї точки зору Web-камера і відеоконференція сприймаються як перший крок на
великому шляху комп'ютерного зору в наш побут.
КМОП-сенсоры - камери з світлочутливим
елементом, побудованим на базі комплементарно-польових транзисторів, званих
«КМОП» (CMOS).
ПЗС-матрицы - електронні матриці з
світлочутливим елементом, побудованим на базі приладу зарядового зв'язку (CCD).
Відрізняються кращим, в порівнянні з КМОП-сенсорами, якістю зображення.
3fps - кількість фреймів (кадрів) в
секунду.
IDSN (Integrated Services Digital
Network) - лінії, що забезпечують розширений видалений мережевий доступ до
корпоративних мереж і Інтернету. Більшість мережевих пристроїв обладнана
різними засобами, які можна використовувати для вирішення проблем, пов'язаних з
низькою пропускною спроможністю каналів зв'язку. Ці пристрої комбінують
В-канали ISDN для забезпечення додаткової пропускної спроможності. Вони
оснащуються засобами стиснення, які здатні забезпечити необхідну пропускну
спроможність, що значно перевищує рівень 128 Кбит/с. Вони можуть також
фільтрувати непотрібний трафік, що йде через видалене з'єднання. Поєднання всіх
цих засобів дозволяє видаленій лінії зв'язку локальної мережі працювати
ефективніше.
Реальная мови накладається на
аналітичну модель голосового тракту. При цьому по каналу зв'язку передаються
тільки параметри якнайкращого збігу, які при декодуванні використовуються для
генерації синтетичного голосу, близького до оригіналу.
Используется та ж аналітична модель
голосового тракту, що і в LPC, але в даному методі розраховуються відхилення
між початковою мовою і аналітичною моделлю. По каналах зв'язку передаються
параметри аналітичної моделі і відхилення.>>>
Кодек - сукупність кодера і декодера,
реалізованих програмно, апаратно або апаратно-програмно.
Спецификация H.323 Gatekeeper
(«сторож») дозволяє адміністраторам інформаційних систем регулювати доступ
користувачів і управляти пропускною спроможністю, виділеною для кожного
відеопотоку. Така схема пропускної розподілу здатності дуже важлива, особливо
якщо аудіо- і відеопотоки передаються одночасно з іншим трафіком.
Сучасний розвиток комп’ютерної та
числової техніки пропонує нові засоби, які можуть суттєво покращити якість
навчального процесу. Доступність Інтернет-мережі та її ресурсів створює
передумови для реалізації інноваційних технологій навчання серед яких особливої
популярності набула дистанційна форма навчання.
Дистанційне
навчання це спосіб реалізації навчального процесу за допомогою нових інформаційних
технологій. В системах дистанційного навчання використовуються засоби
спілкування на базі систем інформаційного обміну та візуалізації. Одним з таких
поширених засобів є WEB-камери —
цифрові пристрої, які формують і передають зображення в комп’ютер для їх
подальшої обробки або передачі в мережі (web - вузол).
Основу web-камери складає рідинно-кристалічна матриця, яка формує
зображення. Важливою характеристикою web-камери є величина цієї матриці, яка визначається у
кількості точок (пікселів). Чим вища кількість точок сформованого зображення,
тим вища роздільна здатність камери і утворюється якісніше зображення.
Зображення від об’єкта фокусується за допомогою лінзи. Настроювання лізни здійснюється,
як правило, вручну в межах від
Іншою важливою характеристикою web-камери є швидкість потоку даних або обміну даних між камерою та комп’ютером.
Швидкість потоку визначається кількістю фіксованих кадрів за хвилину. В
залежності від величини цієї характеристики формується дискретне зображення,
яке характерне для кіно. Пригадаємо, в кінофільмах швидкість світлового потоку
змінюється з частотою 24 кадри за хвилину. В сучасних web-камерах швидкість потоку і
якість зображення поставлені в пряму залежність: якщо збільшити швидкість
потоку, якість зображення зменшиться і напаки. Швидкість потоку у web-камерах коливається в межах
від 50 (нормальне відображення картинки, як у телевізорах) до 10 (зміна
зображень сповільнена).
Практичне завдання
1. Відкриття Web-сторінок:
Введіть (або скопіюйте)
запропоновані адреси сторінок веб-ресурсів в рядку адреси вашого браузера.
Після того як сторінка відкриється, зробіть копію вікна браузера і збережіть її
у своїй папці Інтернет.
1.1 Сайт Верховної Ради України
http://www.rada.gov.ua
1.2 Сайт бібліотеки ім. Вернадського
http://www.nbuv.gov.ua
1.3 Сайт науково-педагогічної
бібліотеки
http://www.library.edu-ua.net
1.4 Історичні бібліотеки
1.4.1 http://historic.ru/books.shtml
1.4.2 http://www.lib-history.info/
1.5 Онлайн-магазини
http://rozetka.ua/
http://www.ibook.com.ua/
1.5 Прогноз погоди від українського
гідрометеоцентру
http://www.meteoprog.ua/ua/
1.6 Сайт Кам’янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка
http :// kpnu . edu . ua
1.6 Сайт Київського національного
університету імені Т.Г.Шевченка
http://www.univ.kiev.ua
2. Робота із електронною поштою.
2.1 Створити свою поштову скриньку
на одному із безкоштовних поштових серверів:
· http :/ / mai l . ru
· http:/ / gmai l . com
· http://freemail.ukr.ne t
2.2 Написати та надіслати листа зі
створеної скриньки на адресу, яку повідомить
викладач.
3. Карти google ( http :/ / maps . google . com /)
3.1 На карті знайти наступні міста:
· Київ;
· Кам’янець-Подільський;
· New York;
· London.
3.2 Зробити копію вікон браузера із
знайденими містами
4. Пошук інформації в Інтернет
Знайти матеріали за допомогою одного
із запропонованих пошукових серверів або електронних енциклопедій і зберегти їх
у текстовому документі OpenOffice.org (Microsoft Office Word). Документ із
результатами пошуку зберегти під назвою Пошук у власній папці.
4.1 Знайти за допомогою пошукового
серверу http://google.com.ua:
· біографію Богдана Хмельницького;
· книгу «Нариси історії України»;
· хід Пилявецької битви;
· фото Карла Маркса;
· фото картини Леонардо да Вінчі
«Хрещення Христа».
4.2 Знайти в Wikipedia:
· біографію Джорджа Гордона Байрона;
· інформацію про Нобелевську премію
з медицини та фізіології;
· інформацію про Балканську війну.
5. Переклад тексту за допомогою
електронного онлайн-перекладача
Перекласти запропоновані тексти з
однієї мови на іншу за допомогою електронних онлайн-перекладачів. Документ із
результатами перекладу зберегти під назвою Переклад у своїй папці.
На вибір пропонується скористатися
наступними ресурсами:
· http://perevod.i.ua /
· http://translate.meta.ua/index.php?language=ua
· http://www.trident.com.ua/ukr/online.php
Перекласти на українську мову
наступний текст:
Сложно сказать, являлся ли финикийский алфавит первым
фонетическим
алфавитом в мире, но именно он, появившись на
свет около трёх тысяч лет
назад, дал начало практически всем алфавитным
системам, существующим
на сегодняшний день. Между исследователями
ведутся споры по поводу, когда
возник финикийский алфавит. В 1922 году
археологи нашли в склепе Библа
каменный саркофаг царя Ахирама, на крышке
которого прорезана финикийская
надпись. Пьер Монте, нашедший саркофаг, и
некоторые другие, отнесли
надпись к XIII в. до н. э.
Перекласти на російську мову наступний текст:
Ейфелеву вежу, якій сьогодні нараховується 120
років, ще сто років тому
повинні були розібрати - таким була одна з
головних умов проекту. Але вежу
почали використовувати спочатку як антену, потім
вона почала приносити
гроші, а пізніше всі так до неї звикли, що вежа
стала символом міста.
Напередодні залізні конструкції вже у котрий раз
перефарбовували. "Ми
регулярно перефарбовуємо її", - як
заповідав Ейфель. "Фарбування - це єдиний
спосіб зберегти сталь", - говорить
Жан-Бернар Брос, директор генеральної
дирекції з експлуатації Ейфелевої вежі.
6. Знайти в інтернет аналоги популярних видань і зберегти
початкову сторінку в своїй папці:
А) газети «Комерсант»
Б) газети «Аргументи і факти»
В) газети «Комсомольская правда»
Г) Журналу «ЕКО»
Д) Журналу «Вокруг света»
Е) Журналу «Дебет кредит»
7. Знайти інтернет-радіостанції і зберегти початкову
сторінку в своїй папці:
А) «Авто-радіо»
Б) Ретро-FM
В) Eра-FM
Г) Наше радіо
Д) Шарманка
Е) Русское радио
8. Знайти інтернет-телеканали і зберегти початкову
сторінку в своїй папці:
А) Інтер
Б) ICTV
В) 1+1
Г) Diskovery
Д) BBC
Е) National Geographic
9. Знайти і завантажити реєстраційні форми сайтів
соціальних мереж:
А) В контакте
Б) Одноклассники
В) Мой мир
Г) FACEBOOK
Д) twiter
10. Організувати телеконференцію за допомогою Net Meeting.
Контрольні запитання
1. Що таке INTERNET?
2. Де і коли виник INTERNET?
3. Для чого призначений INTERNET?
4. Що таке провайдер?
5. Як приєднатися до мережі INTERNET?
6. Що таке сервер?
7. Для чого призначений сервер?
8. Що таке хост-машини?
9. Які існують способи написання адрес?
10. Що таке домен?
11. Як здійснити пошук в комп’ютерні мережі
INTERNET?
12. Як записувати інформацію в комп’ютерні
мережі INTERNET?
13. Як переглядати інформацію в комп’ютерні
мережі INTERNET?
14. Як друкувати матеріали в комп’ютерні мережі
INTERNET
15. Яке основне програмне забезпечення для
роботи з
універсальними службами входить до комплекту
операційних
систем?